Об’єкт злочину суспільні відносини, які забезпечують автори­тет та порядок функціонування державних органів, цілі і завдання установ і організацій публічного та приватного сектора, встановле­ний (нормативно закріплений) порядок.

Об’єкт злочину суспільні відносини, які забезпечують автори­тет та порядок функціонування державних органів, цілі і завдання установ і організацій публічного та приватного сектора, встановле­ний (нормативно закріплений) порядок.

Хабар як предмет цього злочину — це незаконна винагорода матеріального характеру. Ним може бути будь-яке майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, що надають ю на одержання майна, право на використання майна тощо) або дії майнового характеру (надання санаторних або туристичних путівок, виконання будівельних або ремонтних робіт). Предметом хабара може бути: майно (гроші, цінні папери, будь-які матеріальні цінності, що мають мінову вартість); право на майно (документи, що надають право на одержання майна, володіння, користування та розпорядження майном, а також документи, що надають право вимагати виконання зобов’язань майнового характеру тощо); будь-які дії майнового характеру (наприклад, передача майнових вигод або відмова від них). Предметом хабара не можуть визнаватися послуги, вигоди немайнового характеру (наприклад, позитивні статті про ту або іншу особу в засобах масової інформації). Їх отримання може розцінюватися як інша заінтересованість (некорислива) при зловживанні владою чи службовим становищем (див. ст. 364 КК).

Не може визнаватися предметом хабара надання службовій особі послуг немайнового характеру (наприклад, похвальна характерис­тика, інтимний зв’язок, «захист» такої особи від критики й ін.).

 Об’єктивна сторона цього злочину полягає в одержанні хабара в будь-якому вигляді. Існують дві найпоширеніші форми одержання хабара: проста і завуальована. Проста форма — це безпосереднє одержання службовою особою предмета хабара (безпосередньо хабародавцем, через посередника).

Завуальована форма полягає в тому, що факт одержання-давання хабара зовні маскується під законну угоду, договір і зовнішньо може мати вигляд цілком законної операції: різного роду виплати, премії, кредити, договори купівлі-продажу й ін.

Способи передавання хабара:

1. передавання предмета хабара «з рук у руки»,
2. перерахування грошових коштів на поточні рахунки в банках,
3. передавання хабара у вигляді подарунка на день народження,
4. передавання у вигляді виконання ремонтних робіт без сплати,
5. надання путівки без сплати її вартості, під виглядом трудової угоди та ін.

Хабар може даватись та одержуватись і в завуальованій формі — під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нараху­вання й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Хабарник усвідомлює, що він отримує хабар за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дав хабара, чи в інтересах третьої особи певних дій із використанням наданої влади або службового становища.

Суб’єктом злочину, ознаки якого закріплені в ч. 1, може бути « будь-яка» службова особа. Детальніше про поняття та ознаки службової особи див. у коментарі до ст. 18 і примітки до ст. 364 КК.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

д) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину

1. чи мало місце передавання хабара службовій особі;
2. винність хабародавця і хабарника;
3. час, місце та спосіб передавання хабара;
4. здійснення службовою особою юридично значущої дії (або бездіяльності);
5. розмір збитку, заподіяного злочином;
6. причини і умови, що сприяли злочину та ін.
7. ким (або через кого) пропонувався і передавався хабар службовій особі;
8. чи є одержувач хабара службовою особою;
9. за виконання (невиконання) яких юридично значущих дій пропонувалося передавання хабара (сприяння у видачі ліцензій; видача банківських кредитів або позик; допомога в несумлінній конкуренції на споживчому ринку; неприйняття заходів до правопорушників та ін.);
10. який спосіб передавання хабара було застосовано (передавання «з рук у руки»; зарахування на поточний рахунок у банку грошових сум тощо);
11. у чому виявився предмет хабара;
12. чи мало хабарництво разовий або систематичний характер;
13. у чому конкретно полягала систематична допомога (підтримка) з боку службової особи;
14. яка службова дія повинна бути виконана в інтересах хабародавця; чи є вона законною;
15. який характер взаємин хабародавця і хабарника; чи не було конфліктів;
16. чи не було вимагання хабара з боку хабарника;
17. хто визначив предмет хабара та його кількість;
18. які індивідуальні особливості предмета хабара;
19. яке коло осіб, що брало участь в одержанні, пропозиції та передаванні хабара та ін.;
20. причини і умови, що сприяли хабарництву
21. звідки відомо про передавання хабара, про факт вимагання хабара,
22. хто це може підтвердити;
23. хабар передано чи тільки планується;
24. про яку грошову суму йдеться;
25. коли повинен бути переданий хабар, яким чином, через кого та ін.
26. коли і при яких обставинах відбулося знайомство з хабарником;
27. які склалися з ним стосунки; як довго вони знайомі;
28. які дії повинен був учинити (або не вчинювати) хабарник в інтересах хабародавця (чи інших осіб);
29. у чому полягав предмет хабара;
30. хто його визначив і яким чином;
31. в який спосіб мав бути переданий хабар;
32. чи були посередники і хто саме;
33. чи відомі інші факти хабарництва
34. які його службові функції та повноваження;
35. чи знайомий він з хабародавцем (з якого часу, хто познайомив, за яких обставин);
36. хто запропонував хабар;
37. яким чином це було зроблено;
38. які дії необхідно було вчинити (або не вчинювати);
39. чи відображувалися ці дії в документах та в яких саме;
40. в який спосіб передбачалося передавання хабара;
41. чи одержував раніше хабарі та за які дії.
42. про які порушення в діяльності хабарника (або хабородавця) йому відомо;
43. звідки він має такі відомості; що безпосередньо він чув або бачив;
44. які стосунки у нього із хабарником (хабародавцем);
45. що йому відомо про механізм передачі хабара;
46. що є предметом хабара;
47. яка систематичність передавання (одержання) хабарів;
48. хто виступав посередником у хабарництві;
49. чи не було вимагання хабара; що відомо про спосіб життя хабарника (хабародавця) тощо.
50. з'ясовується: хто, при яких обставинах залучав його як посередника; чи не був він сам ініціатором цього;
51. яка винагорода була йому запропонована (або він зажадав), і що він фактично одержав; коли він зустрічався з особою, що одержала хабар і хабародавцем, при яких обставинах;
52. хто про них може дати показання про місце передачі хабара або зустрічей із хабарником (посередником), розташування окремих предметів, їх особливостях.
53. який спосіб передавання хабара було застосовано (передавання "з рук у руки"; зарахування на поточний рахунок у банку грошових сум тощо);
54. у чому виявився предмет хабара;
55. чи носило хабарництво разовий або систематичний характер;
56. у чому конкретно полягала систематична допомога (підтримка)
    з боку службової особи;
57. яка службова дія повинна бути виконана в інтересах хабародавця; чи є вона  законною власне кажучи;
58. який характер взаємин хабародавця і хабарника; чи не
    було конфліктів;
59. чи не було вимагання хабара з боку хабарника;
60. хто визначив предмет хабара та його кількість;
61. які індивідуальні особливості предмета хабара;
62. яке коло осіб, що приймало участь в одержанні, передаванні хабара та ін.;
63. причини і умови, що сприяли хабарництву
64. звідки відомо про передавання хабара, про факт вимагання хабара, хто це може підтвердити,
65. хабар передано чи тільки планується, про яку грошову суму йде мова,
66. коли повинен бути переданий хабар, яким чином, через кого та ін.
67. коли і при яких обставинах відбулося знайомство з хабарником;
68. які склалися з ним стосунки;
69. скільки часу вони знайомі;
70. які дії повинен був вчинити (або не вчинювати) хабарник в інтересах хабародавця (чи інших осіб);
71. у чому полягав предмет хабара;
72. хто його визначив і яким чином
73. які його службові функції та повноваження;
74. чи знайшов він з хабародавцем (з якого часу, хто познайомив, при яких обставинах);
75. чи відображувались ці дії в документах та в яких саме; 

1. допит заявника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
2. допит хабародавця і хабарника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
3. допит свідків– ст. 223-227, 232 КПУ України
4. обшук у хабародавця і... далі

1. допит заявника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
2. допит хабародавця і хабарника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
3. допит свідків– ст. 223-227, 232 КПУ України
4. обшук у хабародавця і хабарника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
5. затримання при одержанні хабара– ст. 223-227, 232 КПУ України;
6. огляд предмета хабара– ст. 223, 237-239 КПУ України;
7. огляд місця події– ст. 223, 237-239 КПУ України;
8. пред’явлення для впізнання– ст. 223, 228-232 КПУ України.
9. тимчасовий досту до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України

Залучення експерта для проведення (ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. технічна експертиза документів,
2. судово-почеркознавча,
3. трасологични експертизи
4. експертиза матеріалів, речовин та виробів
5. біологічна
6. судово-економічна експертизи
7. експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів
8. еспертиза телекомунікаційних систем та засобів

Типові сліди злочину найбільш часто залишаються на предметі хабара, на магнітних носіях (звукові сліди). Крім того, сліди можуть бути залишені в документах, самі документи (незаконні розпорядження, рішення, накази та ін.),

На початковому етапі розслідування по даній категорії злочинів можливі три типові ситуації:

1. є заява службової особи про пропозицію їй хабара (неправо­мірної вигоди);
2. є дані (рапорти), які отримані... далі

На початковому етапі розслідування по даній категорії злочинів можливі три типові ситуації:

1. є заява службової особи про пропозицію їй хабара (неправо­мірної вигоди);
2. є дані (рапорти), які отримані оперативно-розшуковим шля­хом про регулярне, систематичне одержання — давання хабара (неправомірної вигоди) певною службовою особою;
3. є відомості про хабарництво, що відбулося (хабар передано), які надійшли від співробітників оперативних підрозділів, є заява хабародавця, або іншої особи, що брала участь у вчиненні злочину;
4. має місце заява громадянина про обіцяний ним хабар чи про вимагання у нього хабара та передбачуване його передавання;
5. є заява службової особи про провокацію хабара або комерцій­ного підкупу, тобто про схиляння її до пропозиції, передачі, одержання - давання хабара або неправомірної вигоди;
6. інформація про здійснення хабарництва надійшла від третіх осіб, що не володіють достовірними даними (від поінформованих у тому або іншому ступені родичів хабароодержувачів, знайомих, товари­шів по службі, з повідомлень засобів масової інформації та ін.);
7. інформацію про хабарництво одержано при розслідуванні іншого злочину.

При розслідуванні хабарництва необхідно виходити з типових версій:

1) одержання і пропозиція або давання хабара дійсно мали місце;

2) мала місце провокація хабара;

3) мала місце інша (у тому числі незлочинна) подія (наприклад, було повернуто борг);

4) службова особа виконала юридично значущу дію, хабар не одержувала, має місце обмова.