Об’єктом цього злочину є безпека дорожнього руху, здоров’я і життя громадян.

Діяння визнається злочинним тільки при порушенні права керування і експлуатації транспортними засобами.

Об’єктивна сторона злочину... далі

Об’єктом цього злочину є безпека дорожнього руху, здоров’я і життя громадян.

Діяння визнається злочинним тільки при порушенні права керування і експлуатації транспортними засобами.

Об’єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил безпе­ки руху й експлуатації транспорту та настання шкідливих наслідків.

Дія наявності коментованого складу злочину необхідно встановити, що шкідливі наслідки, які настали, перебувають у причин­ному зв’язку з порушенням правил безпеки руху и експлуатації транспорту. Відсутність такого зв’язку виключає відповідальність порушника за ст. 286 КК.

Дорожньо-транспортні події досить різноманітні. Залежно від механізму події вони поділяються на:

1) зіткнення транспортних засобів один з іншим (при зустрічному рухові, попутному рухові і бокові зіткнення);

2) наїзд транспортного засобу (на пішохода, нерухомий транспортний засіб, перешкоду, велосипедиста, гужовий транспорт);

3) перекидання транспортного засобу (що буває порівняно рідко — при повороті на великій швидкості чи наїзді при повороті правим боком на узбіччя). В цілому ж ці три види складають більшу частину всіх дорожньо-транспортних подій;

4) падіння пасажира з транспорту;

5) інші дорожньо-транспортні події, що звичайно стають наслідком грубого порушення правил руху чи експлуатації транспортних засобів самими постраждалими (падіння транспорту в урвище, з моста тощо).

Дорожньо-транспортні події виникають внаслідок порушень, що припускаються водієм транспортних засобів: перевищення встановленої швидкості руху; недотримання правил обгону, повороту і рядності; наїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил проїзду перехресть; недотримання безпечної дистанції руху; перевезення пасажирів у непристосованому для цього транспорті; неправильне завантаження і укріплення вантажу на транспорті; недотримання сигналів світлофору; виїзд на завідомо технічно несправному транспорті; порушення правил руху по залізничних переїздах тощо. Особливо небезпечним і в той же час дуже розповсюдженим порушенням є управління транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, бо у водія при цьому значно уповільнюється реакція, слабшає увага, неадекватно сприймається і оцінюється дорожня обстановка.

Дорожньо-транспортні події можуть відбуватися внаслідок неправомірних дій пішоходів, пасажирів:, перехід проїжджої частини перед рухомим транспортом; рух уздовж проїжджої частини дороги; перехід проїжджої частини у не визначених для переходу місцях; недотримання дорожніх знаків і сигналів світлофору; ігри дітей і підлітків на проїжджій частині дороги; посадка і висадка пасажирів під час руху транспорту; їзда на підніжках; поява на проїжджій частині пішоходів, проїзд на транспорті пасажирів у стані сп'яніння тощо.

Дорожньо-транспортних події можуть відбуватись через: випуск на лінію технічно несправного транспорту (із зіпсованою гальмовою системою, несправним кермовим управлінням, двигуном тощо); неякісний ремонт транспортного засобу; порушення порядку технічного огляду транспорту; неприйняття заходів щодо запобігання експлуатації технічно несправного транспорту; порушення правил контролю за виходом транспорту на лінію; допуск до управління транспортним засобом особи, яка не має або позбавлена прав водія, чи такої, що перебуває в стані сп'яніння; грубе порушення режиму роботи водія.

Дорожньо-транспортні події можуть бути наслідком злочинних порушень правил, норм і стандартів особами, відповідальними за будівництво, ремонт або утримання доріг, вулиць, дорожніх споруд: невідповідність параметрів дороги стандартам, що забезпечують безпечний рух; несвоєчасний ремонт дорожнього полотна; відсутність належного контролю за станом доріг, вулиць, мостів, залізничних переїздів; неякісний ремонт доріг і дорожніх споруд; порушення правил проведення ремонтних робіт (відсутність огорожі, попереджувальних знаків та ін.); недостатня освітленість вулиць тощо.

Інколи дорожньо-транспортні події можуть статися у результаті випадкового збігу обставин, що не могли бути передбаченими учасниками руху (несправність транспорту, що виникла зненацька, розрив камери та ін.).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що полягає в характері ставлення винного до наслід­ків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими за необережністю.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16-ти років.

Відповідно до ст.91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст.91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

д) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину

1. чи є дана подія дорожньо-транспортною, її вид;
2. дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.);
3. які транспортні засоби брали участь у події, їх технічний стан (як до події, так і після неї);
4. наслідки, що сталися в результаті злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (смерть, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри матеріального збитку), що дуже важливо для кваліфікації злочину;
5. спосіб вчинення дорожньо-транспортної події;
6. хто постраждав, поведінка учасників події;
7. яка безпосередня причина дорожньо-транспортної події;
8. ступінь вини кожного учасника події (водія, працівника автопідприємства, пасажира, пішохода та ін.);
9. які положення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів були порушені винним;
10. чи є причинний зв'язок між припущеними порушеннями правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів і наслідками, що сталися;
11. обставини, що сприяли злочину (недоліки в організації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, недоліки в контролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв транспортних засобів, пропаганді правил дорожнього руху серед його учасників та ін.).
12. поведінку водія на роботі і в побуті, з'ясувати, чи не порушував він раніше правил дорожнього руху, його стосунки з потерпілим. Значна кількість дорожньо-транспортних подій скоюється через провину водіїв, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
13. порушують правила дорожнього руху, необхідно враховувати стан здоров'я потерпілого, його вік, фізичні і психічні характеристики, наявність захворювань зору, слуху, з'ясувати, чи не перебував він у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
14. встановити особу, яка перебувала за кермом у момент події,
15. встановленні факту дорожньо-транспортної події, виявленні водія і транспорту, що брав участь у події, можливих свідків,
16. про ознаки транспорту і прикмети водія опитуються очевидці і потерпілі,
17. перевіряються підприємства по ремонту автомобілів, гаражі і автостоянки, проводиться обхід житлових будинків, підприємств та закладів, розміщених у районі події, для встановлення свідків.
18. умови і точне місце злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху;
19. час його вчинення;
20.  вид дорожньо-транспортної події;
21. механізм події, що включає в себе послідовність і направленість дій його учасників;
22.  предмети і сліди, що залишилися на місці події;
23.  орієнтовну швидкість руху транспорту і пішоходу;
24.  учасників події;
25. заходи, вжиті водієм транспорту і пішоходом для запобігання події;
26. технічний стан транспортних засобів;
27.  причини дорожньо-транспортної події;
28.  ознаки, що вказують на напрямок руху транспорту, що зник;
29.  відомості про очевидців і свідків.
30. назва вулиці (або інші топографічні дані) і спосіб регулювання руху на ній;
31. тип дорожнього покриття (асфальтобетон, бетон, кругляк, ґрунтова дорога тощо) і стан (сухе, вологе, взяте кригою, засніжене тощо);
32. ширина проїжджої частини (при наявності осьової лінії визначається відстань від цієї лінії до тротуару, узбіччя);
33. радіус повороту і профіль дороги (горизонтальний, схил чи узвіз);
34. наявність і ширина узбіч, кюветів, тротуарів;
35. зовнішнє оточення місця події (стовпи, будівлі, дерева та ін.);
36. розташування дорожніх знаків, світлофору, покажчиків, зупинок транспорту і переходів;
37. розмітка проїжджої частини;
38. оглядовість (можливість бачити дорожню обстановку з місця водія);
39. видимість (відстань, на якій водій розрізняє елементи дорожньої обстановки і окремі предмети);
40. освітленість;
41. наявність перешкод руху і дефектів дороги.
42. взаєморозташування слідів колес, плям крові, рідин, що пролилися (палива, мастила), окремих частин транспортного засобу, речей постраждалих тощо.
43. чи не змінював хто-небудь положення тіла потерпілого.
44. перервність слідів коліс під трупом,
45.  час і причини настання смерті;
46.  характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, їх локалізація;
47.  давність нанесення тілесних ушкоджень;
48.  чи є на тілі потерпілого ушкодження, характерні для транспортного травматизму;
49.  яким видом транспорту і якими його частинами завдані ці ушкодження;
50.  в якому положенні перебував потерпілий у момент наїзду;
51.  мав місце наїзд чи повний переїзд тіла колесами;
52.  чи є на трупі або одязі сліди волочіння тіла;
53.  яка послідовність заподіяння ушкоджень;
54.  чи не перебував потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння; наявність у нього фізичних вад, що вплинули на виникнення події.
55. самопочуття водія напередодні і в день події, скільки часу він перебував за кермом до моменту аварії, стаж роботи водія;
56. чи був справним транспортний засіб, у чому полягала несправність, коли він її виявив, яких вжив заходів для її усунення;
57. хто здійснював випуск машини з парку, хто ще перебував в транспортному засобі (прізвища, імена, де проживають тощо) і на яких місцях;
58. куди їхав водій, якою вулицею (дорогою), з якою швидкістю, в якому ряду і на якій відстані від краю тротуару (узбіччя);
59. наявність інших транспортних засобів на проїжджій частині, їх взаєморозташування, з якою швидкістю вони рухалися;
60. які дорожні знаки бачив водій на даній ділянці, який сигнал був на світлофорі, чи не перешкоджало будь-що спостереженню за дорожньою обстановкою, яка була погода, видимість, стан дорожнього покриття;
61. коли і на якій відстані водій виявив перешкоду, де перебував пішохід, якою була його поведінка, якою частиною транспортного засобу був збитий;
62. яким був перебіг дорожньо-транспортної події, які заходи вживалися водієм для її запобігання (гальмування, маневр та ін.);
63. які дії він вчиняв на місці після події, чи надавав допомогу потерпілим.
64. чи не страждає він захворюваннями органів зору, слуху,
65. в якому місці перебував до події,
66. куди і в якому темпі рухався,
67. коли побачив транспорт,
68. з якою швидкістю він їхав,
69. чи рухалися в цей час інші транспортні засоби,
70. як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запобігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.),
71. який сигнал був на світлофорі,
72. якою частиною транспорту був збитий потерпілий,
73. ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.),
74. хто сидів за кермом,
75. встановлення умов сприймання того, що трапилося, дорожньої обстановки, дій потерпілого і водія, зокрема: де перебував свідок у момент події (біля якого об'єкту, на якій відстані від місця аварії); що робив (йшов, стояв); які були умови освітлення і видимості; стан його зору, слуху; в якому напрямку і звідки рухався постраждалий (пішохід, транспорт, велосипед); швидкість його руху і транспорту, який зробив наїзд (сутичку); наявність інших транспортних засобів, інтенсивність їх руху; в якому місці стався наїзд (сутичка); де впав постраждалий після удару; чи мало місце волочіння його тіла і на яку відстань; хто знаходився в машині крім водія; що робив водій після події (втік, надав допомогу, подавав назад, посував вперед); прикмети транспортного засобу, що зник, і водія; в якому напрямку зник транспорт тощо.
76. чи відволікався водій від управління розмовами,
77. чи не скаржився на втому, хворобливий стан,
78. чи не висловлював сумніву щодо справності транспортного засобу,
79. яка була швидкість безпосередньо перед подією, які були дії водія,
80. які заходи він вживав для запобігання аварії,
81. чи не вживав він алкоголь та ін.
82. а) технічного стану транспортних засобів (які несправності, що загрожують безпеці руху, має система, механізм, вузол даного транспортного засобу; коли — до ДТП або в процесі її розвитку — виникли дані несправності; яка причина відмови даного механізму, системи транспортного засобу; чи є причинний зв'язок між даною несправністю і наїздом, перекиданням, сутичкою; чи мав водій технічну можливість запобігти події при наявності даної несправності, та ін.);
83. б) дії учасників події (як повинен був діяти водій у дорожніх обставинах, що склалися, з метою забезпечення безпеки руху; чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду, зіткненню, перекиданню з моменту виникнення небезпеки для руху; чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху;
84. в) параметрів механізму дорожньо-транспортної події (швидкість транспортного засобу при даній довжині слідів гальмування; допустима швидкість транспортного засобу при умовах видимості дороги; допустима швидкість транспортного засобу на заокругленні дороги даного радіусу; яке було взаємне розташування транспортного засобу і пішохода в різні моменти ДТП; взаємне розташування транспортних засобів у момент зіткнення; який з транспортних засобів у момент зіткнення стояв, а який рухався, та ін.).

1. огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України
2. огляд трупа – ст. 223, 237-239 КПУ України
3. огляд транспорту – ст. 223, 237-239 КПУ України
4. допит водія – ст. 223-227, 232 КПУ... далі

1. огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України
2. огляд трупа – ст. 223, 237-239 КПУ України
3. огляд транспорту – ст. 223, 237-239 КПУ України
4. допит водія – ст. 223-227, 232 КПУ України.
5. допит потерпілого – ст. 223-227, 232 КПУ України.
6. допит свідків – ст. 223-227, 232 КПУ України.
7. слідчий експеримент– ст. 223, 240 КПУ України
8. тимчасовий доступ до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
9. освідування особи – ст. 223,  241 КПУ України

Залучення експерта для проведення (Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р., № 6;  ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. судово-медична експертиза.
2. автотехнічна,
3. біологічна,
4. трасологічні експертизи
5. експертиза матеріалів, речовин та виробів;
6. судово-психологічної експертизи 

Сліди від транспорту на навколишніх об'єктах (стовпах, будівлях, деревах тощо), деталі і частини машини, шматочки фарби і осколки скла, окремі предмети, що перевозяться у вигляді вантажу, речі водія, пасажирів транспортного засобу чи... далі

Сліди від транспорту на навколишніх об'єктах (стовпах, будівлях, деревах тощо), деталі і частини машини, шматочки фарби і осколки скла, окремі предмети, що перевозяться у вигляді вантажу, речі водія, пасажирів транспортного засобу чи потерпілого, сліди волочіння постраждалого, частини чи волокна одягу, плями бензину, мастила, які мають важливе значення для з'ясування багатьох обставин події, що трапилася, гальмування колес, крові, волочіння потерпілого, його речі, відбитки бампера або протектора на одязі потерпілого, ушкодження і травми, одержані водієм, пасажирами, пішоходами, частки фарби, скло фар, лобового скла та бокових дзеркал, плями мастила, палива, антифризу, відламані деталі транспортних засобів, частини вантажу, що перевозиться, сліди пошкоджень на самих транспортних засобах, а також зміни, які виникли внаслідок їх неякісного ремонту, пошкодження наземних споруд, волокна тканини, волосся, сліди рук тощо. 

Слідчі ситуації. Порівняно проста ситуація на початку розслідування дорожньо-транспортної події складається тоді, коли злочинне порушення вчинено в присутності свідків, водій і транспортний засіб залишились на місці події. Більш складна слідча... далі

Слідчі ситуації. Порівняно проста ситуація на початку розслідування дорожньо-транспортної події складається тоді, коли злочинне порушення вчинено в присутності свідків, водій і транспортний засіб залишились на місці події. Більш складна слідча ситуація виникає тоді, коли злочинне порушення правил безпеки дорожнього руху вчинено у відсутності свідків або водієм, який зник з місця події, залишивши транспортний засіб.

Найбільш складна і досить розповсюджена ситуація на початковому етапі розслідування — коли водій зникає з місця події разом з транспортом.

Висунення слідчих версій є:

1) дорожньо-транспортна подія стала результатом порушення правил безпеки руху водієм;

2) подія викликана порушеннями правил руху самим постраждалим;

3) подія стала наслідком технічної несправності транспортного засобу;

4) дорожньо-транспортна подія пов'язана з порушеннями норм, стандартів утримання доріг;

5) подія сталася внаслідок випадкового збігу обставин, що не охоплюються передбаченням учасників руху;

6) подія інсценована з метою приховання іншого злочину;

7) транспортний засіб було використано як знаряддя для вчинення іншого злочину.

У ситуації, коли водій зник, а машина залишилась на місці події, головним напрямом розслідування є встановлення винного. Тому в першу чергу висуваються версії про особу, яка перебувала за кермом у момент події: 1) транспортним засобом керував водій і 2) транспортним засобом керувала стороння особа (родич водія, його знайомий, співробітник, викрадач).

Стосовно ситуації, коли водій зник з місця події разом з транспортом, будуються версії про машину, що брала участь у дорожньо-транспортній події (вантажна чи легкова, марка автомобіля, конкретна модель тощо).