Об’єкт злочину — громадська безпека, а також життя і здоров’я людей.
Предметом злочинного посягання злочинів, передбачених ст. 262 - 264 КК України, є вогнепальна зброя, до якої відносяться усі види бойової,...
далі
Об’єкт злочину — громадська безпека, а також життя і здоров’я людей.
Предметом злочинного посягання злочинів, передбачених ст. 262 - 264 КК України, є вогнепальна зброя, до якої відносяться усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської), призначені для механічного ураження живої цілі на відстані, а також знищення чи ушкодження навколишнього середовища, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згорянні вибухової речовини – пороху чи інших спеціальних горючих сумішей. Вона може бути як саморобною (кустарного виготовлення), так і виготовлена промисловим способом (заводським). Предметом злочину, передбаченого ст. 264 КК України, крім зазначених вище видів вогнепальної зброї, може бути також і гладкоствольна мисливська вогнепальна зброя та бойові припаси до неї.
Об’єктивна сторона коментованого злочину (ч.ч. 1 і 2) становить носіння, зберігання, ремонт, придбання, виготовлення, а також збут вогнепальної або холодної зброї без відповідного дозволу.
Спосіб вчинення злочину являє собою систему дій щодо підготовки, вчинення і приховування злочину, яка детермінована умовами зовнішнього середовища і психофізіологічними властивостями особи і спрямована на досягнення бажаного результату.
Підготовчі дії злочинця при незаконному обігу вогнепальної зброї починаються з моменту виникнення злочинного наміру в злочинця й прийняття рішення про вчинення таких злочинів. У ході підготовки злочинці ретельно вивчають об'єкт майбутнього злочину: режим роботи підприємства, установи; маршрути, час і засоби пересування особи, яка має доступ до сховищ озброєння; наявність технічних засобів захисту й охоронної сигналізації, наявність сейфів та спеціальних захисних сховищ. Для вчинення злочину здобувається зброя, проводяться консультації з «фахівцями», встановлюються контакти з працівниками правоохоронних органів, а також особами, які мають доступ до зброї, підшукується транспорт, готуються технічні засоби для злому перешкод, виведення з ладу засобів охоронної сигналізації.
Учинення злочину ретельно планується, до злочинних дій нерідко втягується значна кількість осіб (робітники, службові особи, охоронці, водії транспортних засобів, що беруть участь у перевезенні вантажів з цих підприємств та ін.), розподіляються ролі учасників вчинення злочину.
Злочини, пов'язані з розкраданням і незаконним обігом вогнепальної зброї, характеризуються різноманітними діями, такими як: 1) розкрадання вогнепальної зброї зі Збройних Сил, МВС, Служби безпеки, воєнізованої охорони; 2) розкрадання вогнепальної зброї та окремих складових частин і механізмів на збройових заводах; 3) кустарне виготовлення вогнепальної зброї; 4) законне придбання нарізної і гладкоствольної спортивної чи мисливської зброї з наступною його передачею в руки злочинного світу; 5) незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнепальної зброї; 6) недбале зберігання вогнепальної зброї; 7) контрабандне ввезення зброї та боєприпасів через кордон та ін.
До основних способів заволодіння вогнепальною зброєю відносяться: 1) розкрадання шляхом крадіжки або шахрайства; 2) розкрадання шляхом зловживання службовим становищем особою, у розпорядженні або під охороною якої знаходиться вогнепальна зброя і боєприпаси; 3) розкрадання шляхом грабежу або розбійного нападу.
У механізмі злочину при заволодінні вогнепальною зброєю і боєприпасами шляхом грабежу або розбою можна виділити три основних етапи: 1) зближення злочинців з жертвою. З цією метою використовуються різні приводи, що відволікають увагу і дозволяють підійти досить близько, а також напад зі спини, напад з укриття; 2) взаємодія злочинців між собою, тобто застосування прийомів нейтралізації намагань жертви до опору (заподіяння тілесних ушкоджень, зв'язування і погроза); 3) наступні дії злочинця по заволодінню вогнепальною зброєю.
Дії по прихованню слідів злочину здійснюються на всіх етапах злочинної діяльності. При підготовці до злочину здійснюється маскування зовнішніх ознак (маски, додаткові аксесуари, форма співробітників міліції та ін.), підбір одягу і взуття, придбання або підготовка наявних транспортних засобів для швидкого відходу з місця злочину. На стадії вчинення злочину вживаються заходи, направленні на приховування слідів на місці злочину. Після закінчення злочину знищуються одяг, предмети, що використовувалися при вчиненні злочину, підробляються документи, що засвідчують особу, змінюються місце проживання і роботи, вчинюється тиск на потерпілих і свідків, приховується викрадене, знищуються маркувальні позначення та упакування. У ряді випадків механічній обробці піддаються внутрішні стінки каналу ствола для позбавлення можливості ідентифікації даного екземпляра зброї.
Прийоми приховання злочину при заволодінні предметами озброєння шляхом зловживання службовим становищем особою, у віданні або під охороною якої знаходиться вогнепальна зброя і боєприпаси, відрізняються від вищенаведених. Вони полягають в основному в здійсненні підробок у звітних документах про рух предметів озброєння чи комплектуючих деталей.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Суб’єкт злочину — фізична осудна особа з 16-річного віку.
звернути
