Об’єкт злочину — безпека держави у сфері забезпечення пра­вопорядку.

Об’єктивна сторона злочину полягає в таких вчинках:

а)        створення організації (підбирання... далі

Об’єкт злочину — безпека держави у сфері забезпечення пра­вопорядку.

Об’єктивна сторона злочину полягає в таких вчинках:

а)        створення організації (підбирання учасників, розподіл ролей, підшукування матеріальних коштів та ін.);

б)        керівництво такою організацією (розробка планів дії, призна­чення виконавців, вербування нових членів та ін.);

в)        участь у злочинній організації (вступ в організацію, участь у розробці планів і участь у їх реалізації, дотримання встановлених правил поведінки й ін.);

г)        організація і проведення зборів (сходок) членів і керівників різних злочинних організацій з метою розробки спільних планів дій;

д)        координація дій об єднань злочинних організацій і груп.

Готування може полягати у підбирання учасників, розподіл ролей, підшукування матеріальних коштів,  розробка планів дії, призна­чення виконавців, вербування нових членів, участь у розробці планів і участь у їх реалізації та ін.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного в диспозиції ст. 255 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у фор­мі прямого умислу. Мета злочину — вчинення одного або кількох тяжких або особливо тяжких злочинів (ч.ч. 4 і 5 ст. 12 КК).

Цей злочин на відміну від зазначеного злочину у ст. 257 КК (бан­дитизм) характеризується відсутністю зброї.

Створення збройної злочинної організації з метою вчинення нападів на підприємства, установи і організації або на окремих громадян кваліфікується за ст. 257 КК (бандитизм). Створення воєнізованих або збройних формувань для виконання політичних завдань кваліфікується за ст. 260 КК.

 Суб’єкт злочину — фізична осудна особа з 16-річного віку.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

Існує група обставин, що підлягають встановленню – обставини, які свідчать про організований характер організованої злочинної групи

1) організованість і стійкість злочинної групи (наявність ієрархії у групі; склад групи; планування групою злочинної діяльності; стабільність складу групи; підтримання дисципліни у групі; існування певних правил поведінки; застосування заходів заохочення і покарання у групі; чи мали місце випадки виходу з групи; причини такого виходу та ін.);

2) мета створення організованої злочинної групи (для вчинення яких злочинів створена група; хто є ініціатором створення групи; чого хотіли досягнути злочинці тощо);

3) визначальну злочинну діяльність групи (які основні напрями злочинної діяльності групи планувались);

4) у кого виник задум організувати злочинну групу;

5) лідерство у злочинній групі (у кого найбільший злочинний досвід; хто здійснював вплив на інших членів групи, у чому він виявлявся тощо);

7) корумпованість із службовими особами владних структур (з якими владними структурами взаємодіяли члени злочинної групи; чи існу­вали зв'язки із працівниками правоохоронних органів; хто в групі відповідав за зв'язки із працівниками владних структур; які засоби використовувалися для корумповування службових осіб та ін.);

8) коло активних учасників злочинної групи (хто користувався довірою лідера; хто добро­вільно входив до групи; які функції активного учасника групи; чи впливав на інших учасників групи; чи мав суди­мість; чи підтримував злодійські традиції та ін.);

11) причини і умови, що сприяли створенню організованої групи (відсутність спеціальних профілактичних заходів; недостатність роботи органів внутрішніх справ щодо виявлення і попередження злочинної діяльності тих чи інших формувань тощо).

12) які канали одержання розвідувальної інформації були заплановані;

13) у чому могли полягали дії групи захисту; 

Типові слідчі (розшукові) дії:

1) огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України;

2) предявлення для впізнання – ст. 223, 228-232 КПУ України;

3) допит свідків – ст. 223-227, 232 КПУ України;

Типові слідчі (розшукові) дії:

1) огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України;

2) предявлення для впізнання – ст. 223, 228-232 КПУ України;

3) допит свідків – ст. 223-227, 232 КПУ України;

4) допит підозрюваних осіб – ст. 223-227, 232 КПУ України;

5) обшук у підозрюваних осіб – ст. 223, 234-236 КПУ України;

6) огляд зброї та інших предметів – ст. 223, 237-239 КПУ України;

Залучення експерта для проведення (ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. трасологічні експертизи,
2. експертизи вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу)
3. експертизи вибухових пристроїв
4. судово-психіатрична,
5. судово-психологічна,
6. експертизи зброї та слідів і обставин її вікористання
7. почеркознавча експертиза та ін.

Наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори; документи (нотатки та ін.); предмети, що мають на собі сліди злочину; розшукувані особи та особи, яких переховують у тих чи інших місцях.

Типові версії можуть бути висунені за особою злочинця (організатора); метою створення.

Типові слідчі ситуації:

1. факт створення злочинної організації встановлений, але організатор не виявлений;
2. факт створення... далі

Типові версії можуть бути висунені за особою злочинця (організатора); метою створення.

Типові слідчі ситуації:

1. факт створення злочинної організації встановлений, але організатор не виявлений;
2. факт створення злочинної організації встановлений, відомий організатор, але невидоми основні учасники;
3. факт створення злочинної організації встановлений, виявлений організатор та інші учасники.