Об’єктом цього злочину є встановлений законодавством по­рядок здійснення господарської діяльності.

Предметом злочинного посягання даного виду злочинів є дотації, субсидії, субвенції, кредити, пільги щодо податків.

З... далі

Об’єктом цього злочину є встановлений законодавством по­рядок здійснення господарської діяльності.

Предметом злочинного посягання даного виду злочинів є дотації, субсидії, субвенції, кредити, пільги щодо податків.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в наданні особою завідомо неправдивої інформації державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання кредитів та інших видів фінансової допомоги. Це можуть  бути, наприклад, субсидії, субвенції, дотації та ін.

Способи злочинів у кредитно-фінансовій сфері, що склалися в кримінальній практиці, можна класифікувати залежно від особи злочинця (кредитор, позичальник), який діє самостійно або в змові.

Першу групу складають способи посягань позичальника на фінансові ресурси кредитно-фінансових установ.

Спосіб 1. Громадянин-підприємець, власник, засновник, службова особа підприємства-позичальника надають кредитно-фінансовій установі фіктивну інформацію (договір виконання робіт, послуг, постачання) неіснуючим або фіктивно створеним суб'єктом господарювання.

Спосіб 2. Громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта підприємницької діяльності, службова особа суб'єкта підприємницької діяльності надає свідомо фіктивну інформацію кредитно-фінансовій установі з метою одержання кредиту для його використання в підприємницькій діяльності: купівлі основних засобів сировини, матеріалів, різноманітної продукції, інвестування та ін.

Спосіб 3. Службова особа, як правило державного підприємства, організації, установи, філії та структурних підрозділів, одержавши законний пільговий грошовий кредит, використовує його не за призначенням, а шляхом передачі під відсотки комерційній структурі з відповідними штрафними санкціями.

Спосіб 4. Службові особи підприємства, отримавши звичайний або пільговий кредит, переадресують його на свій розсуд певному контрагенту під виглядом відсутності можливості розрахуватися за одержаний кредит і надають право розрахунку за кредит комерційній організації.

Другу групу складають способи посягання працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках клієнтів.

Спосіб 1. Службова особа кредитно-фінансової установи без повідомлення клієнта знімає кредитні грошові кошти з його розрахункового рахунку (якщо кредитні кошти перебувають на розрахунковому рахунку якийсь час без руху) і використовують в інтересах банку.

Спосіб 2. Службові особи кредитно-фінансових установ без повідомлення клієнта знімають кредитні кошти з його рахунку для використання в комерційному обігу шляхом: надання кредиту іншим підприємствам, організаціям, установам; надання фінансової допомоги; участі в угодах на валютній біржі та ін.

Третя група способів посягань на кредитно-фінансові ресурси пов'язана із злочинною змовою представників кредитора та позичальника.

Спосіб 1. Працівник кредитно-фінансової установи видає незаконний кредит (без належної перевірки платоспроможності, можливості повернення та ін.) позичальнику, з яким перебуває у змові. За допомогою кредитора відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість повернення кредиту та ін.).

Спосіб 2. Працівник кредитно-фінансової установи незаконно надає пільговий кредит позичальнику, який суму у розмірі різниці у відсотках між звичайним та пільговим кредитом перераховує на певний рахунок.

Спосіб 3. Працівники кредитно-фінансових установ у змові і позичальником створюють підприємство з метою одержання кредиту. Одержані безготівкові кредитні кошти переводяться в готівку в самій кредитно-фінансовій установі за допомогою працівників цієї установи шляхом фіктивного договору позики, матеріальної допомоги тощо. Вказаними особами відтягується строк повернення кредиту (підроблення документів, надання фіктивної інформації про неможливість виконання зобов'язань у строк з різних причин). Після проведення такої операції можлива зміна засновників, власників, посадових осіб позичальника.

Неправдиві відомості можуть вноситися в документ такими способами: власне внесенням в документ записів, що не відповідають дійсності. При цьому документ зберігає ознаки та реквізити справжнього (виготовляється на відповідному бланку, містить прізвище і посади осіб, які повинні його підписувати тощо), однак внесені в нього дані (текст, цифрові матеріали тощо) є неправдивими, – інтелектуальне підроблення; повне підроблення документа стосується усього документа, як за формою, так і за змістом; часткове підроблення документа, тобто внесення перекручених відомостей в документ, наприклад: знищення або виправлення частини тексту, окремих слів і цифр будь-яким прийомом (витравлювання, підчистка, дописка тощо), внесення додаткових даних, а також підробка підпису посадової особи, зміна дати видачі документу, закріплення на документі відбитка підробленої печатки – матеріальне підроблення.

Способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами можна систематизувати за основними групами:

1) порушення умов цільового використання одержаних коштів. У механізмі злочину важливе місце посідає використання кредиту не за цільовим призначенням. Його суть полягає в тому, що він використовується невідповідно до цільової програми і умов його одержання. Це може виражатися в наступних діях:

- одержані кошти витрачаються на виробничо-господарські цілі, не передбачені кредитним договором;

- кошти надаються іншій фірмі під проценти;

- кошти ідуть на виплату інших, раніше одержаних кредитів, сплату процентів;

- відбувається сплата податків, виплата заробітної платні, сплата оренди приміщень, комунальних платежів;

- купується нерухомість, службовий автотранспорт, робиться ремонт в офісі;

- повертаються особисті борги;

- здійснюється оплата банківського обслуговування;

- кошти витрачаються на відрядження або обертаються на готівку.

2) використання неправдивої інформації при забезпеченні повернення кредиту. Внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які забезпечують повернення виданих кредитних коштів, становить небезпеку тим, що у випадку виникнення конфліктної ситуації кредитору повернути видану суму буде дуже важко або взагалі неможливо.  Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом застави може полягати:

- вказаний предмет застави фактично відсутній;

- предмет застави уже заставлений;

- предмет застави не є власністю заставодавця і знаходиться у нього на умовах оренди;

- предмет застави є складовою частиною об’єкта і його самостійне функціонування не можливе;

- вказана вартість предмета застави вища за реальну ринкову;

- заставодавець вказаний як єдиний власник заставленого майна.

Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом страхування проявляється у тому, що:

- страхова компанія не має ліцензії на даний вид страхування або її філіал не має повноважень на страхування таких угод;

- страхова компанія в силу своїх фінансових можливостей не може страхувати угоди вище певної суми;

- страховий платіж не проплачений.

В такому випадку страховий договір, хоча і підписаний всіма сторонами, сили не має. Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом надання гарантій полягає у наступному:

- гарантії надані неуповноваженими особами;

- гарантії надано на суму, яка значно перевищує можливості гаранта;

- замовчування про те, що гарантом є родич, власник (засновник) підприємства-позичальника. У такому випадку гарантія, по суті, надається самому собі.

3) наявність у способі вчинення дій по підготовці і приховуванню:

- способи вчинення, які не охоплюють дії по підготовці і приховуванню;

- способи вчинення, що охоплюють дії по підготовці і приховуванню (наприклад, створення та використання фіктивних фірм).

Способами приховання злочину є: фіктивне банкрутство, ліквідація, реорганізація підприємства, надання підробних і фіктивних документів тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину — згідно з останніми змінами в законодав­стві —- будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. В той же час наявність додаткового виду покарання, а саме позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, свідчить про те, що цей злочин може вчиняти і суб’єкт,  якій має спеціальні відзнаки.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином

1. хто і коли звернувся з проханням про надання кредиту;
2. чи знайома ця особа з позичальником, в яких стосунках з ним перебуває;
3. в яких стосунках перебуває керівництво кредитної установи з позичальником;
4. чи здійснював хто-небудь з працівників кредитної установи протекцію у наданні кредиту;
5. які документи були надані позичальником для одержання кредиту, хто безпосередньо працював з документами позичальника;
6. які документи було надано для забезпечення кредиту; де знаходяться ці документи і хто має право доступу до них;
7. хто виніс рішення про надання кредиту;
8. куди було перераховано кредитні кошти;
9. хто повинен здійснювати контроль за використанням кредиту і хто фактично його здійснював;
10. які документи складаються кредитором для реєстрації наданого кредиту і контролю за ним;
11. ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяться і хто має право доступу до них;
12. хто з працівників кредитної установи брав участь в інвентаризації предмету застави;
13. коли були повернуті кредитні кошти;
14. чи були свідчення про неплатоспроможність постачальника, гаранта;
15. чи надходили свідчення про розпродаж майна позичальником, закриття офісу;
16. ким, коли і які заходи вживалися для забезпечення кредиту; хто і коли готував претензійні документи в суд.
17. хто і коли приймав рішення про необхідність одержання кредиту;
18. хто і чому запропонував дану кредитну установу;
19. чи пропонувались інші варіанти і ким; в яких стосунках з працівниками кредитної установи перебуває позичальник;
20. які документи були надані для одержання кредиту і коли;
21. чи існує власне майно і в яку суму воно оцінюється;
22. які документи підтверджують право власності на майно і де вони знаходяться; умови їх зберігання;
23. яким майном забезпечувався кредит; документи на право власності на це майно;
24. коли і ким була укладена кредитна угода;
25. чи передбачалося виконання укладеного договору;
26. хто приймав рішення про використання кредиту;
27. кому і коли були перераховані кредитні кошти;
28. що (сировина, готова продукція, товари та ін.) одержано, ким і за
29. обставини створення фірми-позичальника (законність заснування, справжність установчо-реєстраційних документів);
30. дійсність фінансово-господарських документів;
31. які документи були надані банківській установі з метою отримання кредиту;
32. відповідність показників балансів позичальника та інших документів, що були надані кредитору тим, що є в податковій інспекції;
33. достовірність наданих гарантійних документів;
34. обґрунтованість кредитного проекту (техніко-економічного обґрунтування);
35. відповідність цільового призначення кредиту профілю роботи позичальника;
36. законність одержання кредиту або надання пільг з оподаткування;
37. відсутність чи наявність пільг у позичальника;
38. на які рахунки позичальника і до яких банківських установ були переказані від кредитора кошти;
39. цілі витрат одержаних коштів, обставини обернення їх на готівку та фактичні витрати, доля набутих на кредитні кошти матеріальних цінностей;
40. спосіб незаконного одержання кредиту чи пільг щодо оподаткування;
41. осіб, причетних до вчинення злочину і ступінь їхньої вини;
42. наявність причинного зв’язку між діями винних осіб та їхніми наслідками;
43. наявність чи відсутність змови між позичальником і співробітниками кредитної установи;
44. наявність чи відсутність змови між позичальником і службовими особами державних органів влади, що розпоряджаються розподіленням кредитних коштів;
45. визначення характеру і розміру збитків, завданих кредитору;
46. майно (нерухоме і рухоме), грошові кошти, необхідні для відшкодування завданих збитків.
47. з якою метою було створено дане підприємство (організація);
48. хто фінансував створення і на яких умовах;
49. де знаходяться офісні, складські, виробничі приміщення і сховища; 4) хто засновник підприємства, хто займався реєстрацією;
50. яке коло функціональних обов’язків, які повноваження відносно одержання позики;
51. хто готував документи для представлення в кредитну установу; якщо сам не готував, то кому доручав;
52. з якою метою був намір використати одержані кошти; чи були виробничі можливості для їх використання; 8) які документи підтверджують наміри використати одержані кошти за цільовим призначенням;
53. з якою метою були використані одержані кошти;
54. які документи підтверджують дійсне використання коштів; 11) чи оберталися одержані кошти на готівку;
55. хто складав і підписував платіжні доручення і видаткові касові ордери для використання кредиту;
56. чи була можливість одержання кредиту без підробки документів;
57. що було гарантом повернення кредиту;
58. з ким велись переговори в кредитній установі;
59. чи давався хабар при одержанні кредиту; кому і в якому розмірі;
60. яке нерухоме майно є у власності та його місцезнаходження;
61. який має автотранспорт (службовий, особистий), де він знаходиться. Дану особу також варто допитати стосовно порядку ведення бухгалтерії на підприємстві (організації).
62. порядок ведення і наявність первинних бухгалтерських документів;
63. чи знав бухгалтер про нецільове використання одержаних коштів;
64. який існує контроль за використанням коштів на їхньому підприємстві;
65. в якій формі одержували позику;
66. які відомчі акти, інструкції передбачають порядок та умови видачі кредиту;
67. хто проводив переговори з позичальником і на яких умовах;
68. хто приймає остаточне рішення про надання позики (офіційно і неофіційно);
69. чи проводилась перевірка платіжної спроможності позичальника;
70. які основи для надання пільгового кредиту;
71. причини допущених порушень процедури видачі позики.

1. Тимчасовий доступ до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
2. обшук– ст. 223, 234-236 КПУ України
3. допиту директор і головний бухгалтер... далі

1. Тимчасовий доступ до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
2. обшук– ст. 223, 234-236 КПУ України
3. допиту директор і головний бухгалтер фірми-позичальника– ст. 223-227, 232 КПУ України;
4. допиту представники кредитно-фінансової установи (члени правління, співробітники кредитного відділу, служби безпеки, інші особи, що займалися наданням кредиту) – ст. 223-227, 232 КПУ України;
5. слідчий огляд документів– ст. 223, 237-239 КПУ України.

Залучення експерта для проведення (ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. блоку економічних експертиз
2. почеркознавча експертиза
3. технична експертиза документів

Одним із важливих компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди-ознаки, що відображуються в діях, у сталих зв'язках між учасниками кредитних операцій і особливо в документах. Такі сліди як факти створюються на стадіях: 1)... далі

Одним із важливих компонентів наслідків кредитно-фінансових злочинів є їх сліди-ознаки, що відображуються в діях, у сталих зв'язках між учасниками кредитних операцій і особливо в документах. Такі сліди як факти створюються на стадіях: 1) видачі та одержання кредиту, 2) його використання та 3) повернення.

1. Видача кредиту кредитором — одержання кредиту позичальником.

Факти: видача кредитів підприємствам, організаціям, що не передбачені як позичальники; складання документів із свідомо фальшивими свідченнями (інтелектуальна фальшивка); наявність у документах слідів виправлень, підчисток, травлення тощо (матеріальна фальшивка); надання неіснуючої адреси; сприяння у наданні звичайного або пільгового кредиту; позаслужбові зв'язки між позичальником та працівниками банку, що здійснюють фінансові, управлінські та контрольні функції (надання кредиту, створення пільгових умов кредитування і повернення кредиту, послаблення контролюючих функцій та ін.); нецільове надання кредиту.

2. Використання кредиту позичальником.

Факти: нецільове використання кредиту і матеріальних цінностей позичальником; демпінгові розрахунки з покупцями продукції, виконавцями робіт та послуг; встановлення документів з фіктивними свідченнями; безтоварне оформлення документів: неоприбуткування на склад товарно-матеріальних цінностей; відсутність документації сдачі — отримання поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; виявлення у позичальника листів, претензій на недопоставлену продукцію, кредиторську заборгованість; використання необлікованих бланків суворої звітності і заміна їх іншими бланками; завищення списання на видаток матеріальних цінностей під виглядом втрат на природні збитки, відходи, псування та інші втрати; оприбуткування не одержаних товарів; складання фіктивних документів на списання малоцінних товарів на видаток; нестача матеріальних цінностей; встановлення підроблених підписів в актах на списання товарно-матеріальних цінностей.

3. Повернення кредиту позичальником.

Факти: заплутування звітності; надсилання листів про неможливість повернення кредиту; закриття офісу позичальником; розпродаж майна позичальником; підготовка або від'їзд позичальника в іншу державу; існування у звітних документах даних, що викривлюють свідчення про виконання позичальником обов'язків щодо повернення кредиту.

Типові сліди злочину. Особливістю механізму злочину є те, що дії злочинців відображаються в різного роду документах. При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами використовуються такі документи: 1) статут підприємства; 2) установчий договір; 3) свідоцтво про державну реєстрацію; 4) протокол зборів засновників; 5) фіктивні договори (контракти) з реально існуючими фірмами; 6) договори (контракти) з фіктивними фірмами; 7) бухгалтерський баланс; 8) звіт про прибутки та збитки; 9) довідки із банків про кошти на рахунках; 10) кредитний проект (техніко-економічне обґрунтування); 11) угоди страхування; 12) гарантійні листи; 13) довідки про наявне майно та відсутність на нього арешту; 14) договори застави; 15) товарні накладні; 16) митні декларації. Під час розслідування дослідженню підлягають і такі документи, як: 1) протоколи засідань засновників, адміністративних органів управління; 2) накази і розпорядження посадових осіб; 3) акти перевірок (аудиторської, податкової, інших контролюючих органів); 4) ліцензії і патенти на заняття певними видами діяльності; 5) договори, контракти; 6) документи бухгалтерського обліку і звітності; 7) «чорнова» документація і записи службових осіб; 8) документи, що відображають роботу з банком.

На вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами вказують сліди-ознаки (інформація), які містяться в документах і які можна систематизувати за різними підставами.

1. Сліди вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, які характеризують фінансово-господарську діяльність фірми, що перевіряється:
1)  укладання нелогічних, з господарської точки зору економічно невигідних договорів і контрактів; 2) зняття з рахунку або зарахування на рахунок юридичної особи грошових коштів у випадках, коли це необґрунтовано характером її діяльності; 3) списання коштів на трати, що викликають сумнів в їхній доцільності і розмірах списаних сум; 4) різке збільшення на банківському рахунку великої суми грошових коштів за короткий проміжок часу; 5) перекази грошових коштів за кордон і надходження грошових коштів з-за кордону; 6) перекази грошових коштів з банківського рахунку фірми на рахунки фізичних осіб або приватних підприємців; 7) значні авансові перекази іншим фірмам за нібито поставлені товари, надані послуги; 8) акумулювання на рахунку фірми великих грошових сум та їх переказ в інші банки; 9) відсутність здійснення підприємством господарської діяльності на протязі довгого часу; 10) невідповідність заявленої статутної діяльності фактичним можливостям по виробництву продукції та наданню послуг із-за відсутності матеріальної бази, приміщень, необхідної техніки, штату робітників.

2. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, які утворюються на стадії створення та реєстрації фірми для використання її із злочинною метою: 1) відсутність у відповідних органах даних про реєстрацію фірми, з якою укладений договір кредитування; 2) невідповідність юридичної адреси фірми  фактичному місцезнаходженню; 3) у ролі посадових осіб, засновників вказані підставні особи, які передбачені за штатом тільки за документами; 4) відсутність власного майна і мінімальний розмір статутного капіталу, затримка з перерахуванням внесків у статутний фонд фірми її засновниками; 5) реєстрація підприємства безпосередньо перед надходженням крупних сум грошей на банківський рахунок.

1. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, що характеризують адміністративно-управлінську діяльність фірми: 1) малий штат співробітників фірми за умови, що її статутна діяльність вимагає участі більшої кількості людей; 2) наявність у штаті тільки керівних посад (наприклад, директор і бухгалтер); 3)  серйозні кадрові зміни, а також радикальні зміни у складі засновників, власників, акціонерів, адміністрації комерційного підприємства перед одержанням кредиту; 4) розпродаж майна, розрив або неподовження договору оренди; 5) довга затримка з поверненням кредиту або виплатою процентів за ним, часті направлення листів із проханням про пролонгацію кредиту; 6) ухилення від зустрічей з представниками кредитора, залишення без відповідей листів, телеграм і факсів, перешкоджання під різноманітними приводами одержанню необхідної документації, інспектуванню об’єктів, що цікавлять кредитора.

4. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, які утворюються на стадії оформлення позики в банку: 1) підписання окремих документів не уповноваженими особами; 2) видача кредиту за поодинокими резолюціями, без обговорення у відповідному уповноваженому банківському органі; 3) короткі часові терміни між подачею заяви і наданням кредиту; 4) відсутність документів, які свідчать про необхідні перевірки платоспроможності потенційного клієнта.

5. Сліди, які вказують на підроблення документів, використаних при одержанні кредиту або пільг щодо податків: 1) відсутність необхідних реквізитів; 2) розходження в реквізитах та змісті документів, що відбивають однакові операції, різними екземплярами одного і того ж документа;
3)  граматичні помилки в текстах відбитків печаток і штампів, помилки у написанні слів та інші ознаки матеріальної підробки документів.

Документи, що містять інформацію про кредитні операції:

а) документи, безпосередньо пов'язані із злочинною подією, в тому числі ті, що є предметом злочинного посягання (фальшиві документи, документи із слідами виправлень, що приховують незаконні операції та ін.);

б) документи, що встановлюють певні обставини, пов'язані з подіями, про які одержано повідомлення (статистична, аналітична та інша документація);

в) матеріали перевірок, проведених установами Національного банку України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби — акти ревізій, інвентаризацій, відомчих експертиз та ін.).

До другої групи належать:

а) документи для відкриття розрахункового рахунку в банку: засновницькі документи позичальника (статут, положення, установчий договір, рішення), надані банку; свідоцтво про реєстрацію позичальника у виконавчому комітеті за місцем знаходження; договір з позичальником про банківське обслуговування; копії карток зі зразками підписів керівника і бухгалтера; довідки з податкової адміністрації про постанову на облік; довідка статистичного управління про присвоєння кодів;

б) документи позичальника, надані банку для одержання кредиту: прохання про надання кредиту із зазначенням суми, строку повернення і забезпечення його; коротка характеристика угоди, розрахунку економічної ефективності угоди; копія договору-контракту, для здійснення якого береться кредит; детальний розрахунок економічної ефективності угоди, для якої береться кредит; копії інших договорів та угод, пов'язаних з договором, для якого береться кредит (оренди, купівлі-продажу, проведення робіт тощо); бухгалтерські статистичні звіти (про фінансові результати, декларації о прибуток та ін.); договір-поручительство (гарантійний лист);

в) документи і свідчення, що підтверджують забезпечення повернення кредиту і платоспроможність позичальника: документи, ) підтверджують право власності на земельні ділянки, право оренди земельних ділянок, обладнання, транспортних засобів та ін.; виписки з рахунків позичальника, розрахунковий рахунок якого знаходиться в іншій кредитній установі; бухгалтерські звіти (баланси, декларації про прибутки та ін.); зобов'язання-поручительство погашення кредиту; повідомлення позичальника про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту; документи, що стверджують кредитоспроможність гаранта; договір застави; документи, що підтверджують право власності на заставлене майно; виписка з балансу з розшифровкою балансової вартості предмету застави; страховий поліс на страхування посівів у випадку надання кредиту під заставу майбутнього врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально із забороною на відчуження; акт інвентаризації об'єкту незавершеного будівництва, відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів, відданих під заставу; акт передачі банку цінних паперів для зберігання; договір страхування заставленого майна, що знаходиться у позичальника та здається ним в оренду;

г) документи про використання кредиту: книга запису застав; повідомлення кредитної установи про здачу позичальником заставленого майна в оренду; виписки із розрахункового рахунку позичальника про наявність і рух грошових коштів; платіжне доручення на переведення грошових коштів; товаротранспортні документи на постачання продукції; договори, листи про відпуск продукції; платіжні документи на оплату продукції; видатковий касовий ордер та інші документи, пов'язані з переведенням коштів у готівку та її використанням; лист постачальнику про переадресування залишків коштів позичальника іншій комерційній структурі; доручення на одержання продукції; доручення автотранспортного підприємства на одержання продукції та інші товаротранспортні документи на одержану продукцію; журнали реєстрації платіжних доручень і вихідних документів в автотранспортному підприємстві, що здійснює перевезення продукції; документи складського обліку ї зберігання;

ґ) документи на повернення кредиту: платіжне доручення позичальника про повернення боргу у розмірі кредиту та відсотків по ньому або розпорядження банку про списання коштів з рахунку позичальника після завершення строку зобов'язань за кредитним договором; додаткова угода про збільшення строків за кредитним договором разом зі змінами договору-поручительства; додаткова угода про збільшення відсоткових ставок за кредит у випадку неповернення кредиту (відсотків) у строк; лист про неспроможність виконання зобов'язань; претензія (з повідомленням про одержання); заява до суду про визнання позичальника банкрутом; рішення суду про визнання позичальника банкрутом; матеріали, що свідчать про фіктивне банкрутство, шахрайські дії позичальника.

Слідчі ситуації доцільно поділити на такі види:

1. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин.

2. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й декілька осіб з боку... далі

Слідчі ситуації доцільно поділити на такі види:

1. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин.

2. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й декілька осіб з боку позичальника, які вчинили злочин.

3. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й злочинну змову позичальника і представника кредитора.

4. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й недостатньо інформації про можливого злочинця.

Типові версії (можуть бути висунені за предметом посягання):

1. шахрайство вчинене однією особою;
2. шахрайство вчинене групою осіб;
3. шахрайство вчинене працівником установи (банківської, державної)