У цій статті мова йде про доведення до умисного банкрутства, отже, об’єктом  цього злочину є правильна, відповідно до вимог законодавства, господарська діяльність, порядок її здійснення, заподіяння матеріальної шкоди державі або... далі

У цій статті мова йде про доведення до умисного банкрутства, отже, об’єктом  цього злочину є правильна, відповідно до вимог законодавства, господарська діяльність, порядок її здійснення, заподіяння матеріальної шкоди державі або кредиторам.

Предметом злочинного посягання виступають: грошові кошти (майнові обов’язки) у вигляді коштів, що б мали надійти або бути повернутими до бюджетів або державних цільових фондів, які були виділені на цільові програми; грошові кошти у вигляді несплачених податків; грошові кошти позичені у вигляді кредитів банків та фінансових установ; грошові кошти позичені у громадян; інші грошові зобов’язання боржника заплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору; майно (майнові активи) підприємства-боржника у вигляд матеріальних цінностей (автотранспорту, продукції, товарів отриманих на реалізацію, технологічного обладнання, сировини, напівфабрикатів та інше), яке навмисно приховується від кредиторів.

Об’єктивна сторона цього злочину включає діяння щодо умисного створення або збільшення неплатоспроможності суб’єкта господарської діяльності, злочинні наслідки у вигляді великої мате­ріальної шкоди і наявність причинного зв’язку між ними. Умисне доведення до банкрутства може відбуватися різними діяннями, наприклад, шляхом укладення завідомо невигідних, не відповідних нормальній практиці угод; прийняття на себе чужих боргів як поручителя; зменшення активів та ін.

Спосіб вчинення доведення до банкрутства у загальному вигляді може бути представлений схемою, заснованої на тому, що керівниками підприємств штучно створюється значна заборгованість підприємства перед зовнішніми кредиторами з метою подальшого відчуження матеріальних цінностей на користь підконтрольних ним же комерційних структур. До найбільш типових способів доведення до банкрутства відносяться:

1. Доведення до банкрутства підприємства шляхом укладення службовими особами завідомо економічно невигідних господарських угод (укладання нікчемного (ст. 215 ЦК України), фіктивного (ст. 234 ЦК України) чи удаваного (ст. 235 ЦК України) правочину наприклад, договорів оренди, контрактів купівлі-продажу товарів тощо).

2. Доведення до банкрутства підприємства шляхом безпідставної виплати на користь інших осіб (юридичних чи фізичних) грошових коштів.

3. Доведення до банкрутства підприємства шляхом безпідставної передачі третім особам майна підприємства.

4. Доведення до банкрутства підприємства шляхом безпідставної передачі третім особам права вимоги матеріального чи грошового боргу з боржників.

5. Доведення до банкрутства підприємства шляхом прийняття службовими особами нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну та іншу статутну діяльність підприємства і ведуть до виникнення фінансових втрат та збитків.

6. Доведення до банкрутства підприємства шляхом навмисного списання, уцінки і продажі за «низькою ціною» технологічного (промислового) обладнання, без якого неможлива ефективна діяльність підприємства.

7. Доведення до банкрутства підприємства шляхом навмисного псування технологічного (промислового) обладнання та його продаж за низькою ціною.

8. Видача розпоряджень власниками чи службовими особами суб'єкта господарської діяльності про здійснення операцій нестатутної діяльності, у результаті яких стала неможливою нормальна економічна діяльність підприємства.

9. Приховування майна або майнових зобов'язань службовими особами (власниками) суб'єкта господарської діяльності від потенційних кредиторів.

Приховування майна боржника може складатися з таких прийомів, як: переміщення майна із одного місця його зберігання до іншого невідомого кредиторам; передача його на зберігання третім особам, розміщення його у спеціальних схованках; зміна зовнішнього вигляду (переробка) майна та інші подібні дії.

10. Приховування відомостей про майно службовими особами (власниками) суб’єкта господарювання (боржником) від потенційних кредиторів. Приховування відомостей про майно, як правило, стосується місця знаходження майна й кількісної та цінової характеристики майна, а також вартості майна, місце й час його виготовлення, комплектність, якість, розмір його амортизаційного зношування тощо.

11. Передача майна посадовими особами (власниками) суб’єкта господарювання (боржника) в інше володіння. Передача майна в інше володіння може здійснюватися відкрито (легально) або завуальовано. У випадках відкритої передачі майна має місце здійснення різного роду правочинів відповідно до встановленого законодавством порядку.

Під завуальованим способом передачі майна в інше володіння мається на увазі його передача на підставі показних угод, тобто угод, які мають одну мету - замаскувати іншу угоду – «незаконне відчуження майна».

12. Фальсифікація, приховування або знищення службовими особами (власниками) документів, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства – банкрута.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою: корисливі спонукання, інша особиста зацікавленість, інтереси третіх осіб.

Суб’єктом злочину є громадянин — засновник (учасник) або службова особа суб’єкта господарської діяльності.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

         г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином

1. З якою метою ліквідується підприємство (об’являється банкрутом): реструктуризація боргів і списання коштів на фіктивне санірування; ухилення від погашення боргових зобов'язань перед кредиторами чи державою; одержання державних дотацій, субсидій, субвенцій на розвиток і підтримку роботи підприємства; одержання чи розстрочки зменшення відсотка по поверненню кредитів, боргових зобов'язань; доведення до банкрутства державного чи комунального підприємства з наступним його викупом в процесі приватизації за низькою ціною.
2. Умови і порядок створення суб'єкта господарської діяльності:

кількість засновників даного підприємства, і в яких інших підприємствах вони є засновниками чи власниками та які займають керівні посади; мета з якою створювалося підприємство, яку здійснювало господарську діяльність, і який термін часу здійснювалася комерційна діяльність.

1. Порядок і умови ведення бухгалтерського і фінансового обліку на

підприємстві: як здійснювався облік господарських операцій і ким, його вірогідність; як здійснювався податковий облік на підприємстві (своєчасне і повне погашення податкових зобов'язань); які органи здійснювали фінансово-господарський контроль за діяльністю підприємства.

1. Фінансово-економічний стан підприємства до банкрутства: загальна сума матеріальних активів підприємства, їх стан та розміщення (основні засоби підприємства) до банкрутства; оборотні активи та запаси, які утримувались на підприємстві до банкрутства; наявність довгострокової дебіторська заборгованість та термін її виникнення; наявність кредиторської заборгованості підприємства (короткострокові та довгострокові кредити банку; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; заборгованість постачальникам і підрядчикам; зобов’язання за розрахунками з бюджетом тощо); етапи погіршення фінансового стану підприємства (хиткий фінансовий стан - тимчасові, незначні фінансові труднощі, а саме несвоєчасне повернення кредитів банку, затримання окремих платежів бюджету і постачальникам тощо; скрутний фінансовий стан - регулярна і значна несплата боргів, постійна неплатоспроможність і відсутність вільних коштів; критичне погіршення фінансового стану (банкрутство) - нерентабельність виробництва або його зупинка, наявність великої заборгованості, яку підприємство не має змоги сплатити); дії, що спричинили створення або збільшення неплатоспроможності суб’єкта господарювання.
2. Ознаки свідомо невигідних правочинів. До ознак свідомо невигідних для боржника правочинів можуть бути віднесені: заниження або завищення ціни на товари (роботи, послуги), що поставляються (купуються) у порівнянні зі сформованою ринковою кон'юнктурою; свідомо невигідні для боржника строки й (або) способи оплати по реалізованому або придбаному товару; будь-які форми відчуження або обмеження зобов'язаннями майна боржника, якщо вони не супроводжуються еквівалентним скороченням заборгованості.
3. Коло суб'єктів, яким боржником заподіяна шкода (збиток);
4. місце реєстрації організації (підприємства);
5. вид діяльності організації (підприємства);
6. час, з якого дана особа очолює підприємство, його функціональні обов'язки;
7. чи є він або його родичі засновниками, керівниками інших організацій, яких саме;
8. у яких кредитно-банківських установах відкриті рахунки організації і його особисті рахунки;
9. час, протягом якого підприємство було прибутковим; причини неспроможності організації;
10. з якого моменту підприємство припинило виплату обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди;
11. у чому складалися конкретні дії особи при банкрутстві або в ситуації передбачення банкрутства;
12. де перебуває майно організації-банкрута;
13. кому і якому майну передано у володіння або інше ведення;
14. яке майно було знищено або втрачене;
15. чи мало місце приховання, знищення або фальсифікація документів, що відображають економічну діяльність;
16. з якого моменту стало зрозуміло, що організація не в змозі виконати грошові зобов'язання й (або) обов'язок по сплаті обов'язкових платежів у встановлений строк;
17. чи усвідомлював допитуваний, що організація не зможе виконати свої зобов'язання у встановлений строк;
18. з якою метою ліквідується підприємство: ухилення від погашення боргових зобовязань, одержання державних дотацій та субсидій, одержання розсрочки зменшення відсотка повернення кредитів;
19. умови і порядок створення субєкта підприємницької діяльності;
20. порядок та умови ведення бухгалтерського і фінансового обліку на підприємстві;
21. фінансово-економічний стан підприємства: заборгованість, активи, дебіторська заборгованість та ін.

1. Обшук – ст. 223, 234-236 КПУ України
2. Тимчасовий досту до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України

Під час досудового розслідування... далі

1. Обшук – ст. 223, 234-236 КПУ України
2. Тимчасовий досту до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України

Під час досудового розслідування доведення до банкрутства, вилученню підлягають наступні документи: 1) установчі й реєстраційні документи (устав, установчий договір, свідоцтво про реєстрації) - в органі, що реєстрував; 2) платіжні й інші документи по руху грошових коштів по рахунках організації - у банковській установі; 3) бухгалтерська звітність боржника за останній звітний період; 4) перелік майна боржника на дату подачі заяви про визнання боржника неспроможним (банкрутом), а також за період, тривалістю не менш 12 місяців, що передує даті подачі заяви про визнання боржника неспроможним (банкрутом); 5) договори й інші документи, на підставі яких провадилося відчуження або придбання майна боржником, зміни в структурі активів, збільшення або зменшення кредиторської заборгованості, а також інші документи по угодах або діям, що призвели зміни у фінансово-господарському положенні боржника – у бухгалтерії боржника; 6) документи, що містять відомості про склад керівництва організації-боржника, а також особах, що мають право давати обов'язкові для організації-боржника вказівки або що мають можливість іншим способом визначати дії організації-боржника; 7) акти аудиторських перевірок і ревізій за зазначені раніше періоди діяльності організації; 8) довідки про заборгованість перед бюджетом і позабюджетними фондами з роздільною вказівкою сум основної заборгованості, штрафів, пенею й інших фінансових (економічних) санкцій на дату подачі заяви про визнання боржника неспроможним (банкрутом); 9) перелік кредиторів боржника із вказівкою суми заборгованості, штрафів, пенею й інших фінансових санкцій за неналежне виконання зобов'язань (по кожному кредитору окремо); 10) звіти (висновки) по оцінці вартості майна боржника; 11) документи, що підтверджують характер і механізм відносин підприємства-боржника з іншими суб'єктами господарювання щодо виконання умов кредитного договору, товарного кредиту, умов заключних угод (первинні та зведені документи бухгалтерського оформлення господарських операцій; 12) організаційно-розпорядницькі документи підприємства-боржника (накази, розпорядження, реєстр акціонерів, протоколи загальних зборів акціонерів і засідань ради директорів, адміністративних органів управління, ревізійних комісій тощо); 13) документи, що свідчать про заподіяння великого збитку кредиторам.

1. слідчий огляд документів – ст. 223, 237-239 КПУ України
2. допит підозрюваного – ст. 223-227, 232 КПУ України

Залучення експерта дляпроведення (ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України;):

1. судово-почеркознавчої експертизи
2. технічна експертиза документів 

Сліди-ознаки, що відображуються в злочинних діях, усталих зв'язках між подібними операцій містяться в документах.

Типові слідчі ситуації:

1. Факт вчинення злочинних дій доведення до банкрутства встановлено і є відомості про злочинця (групу злочинців). Як правило, це ті випадки, коли є інформація про приховування злочинцем майна і коштів від... далі

Типові слідчі ситуації:

1. Факт вчинення злочинних дій доведення до банкрутства встановлено і є відомості про злочинця (групу злочинців). Як правило, це ті випадки, коли є інформація про приховування злочинцем майна і коштів від кредиторів за умов банкрутства.

2. Факт вчинення злочинних дій доведення до банкрутства встановлено, є відомості про злочинця, але останній зник. Друга слідча ситуація характеризується надходженням відомостей про протиправне діяння з офіційних джерел (податкової адміністрації, ревізійних органів, господарського суду, письмових заяв кредиторів, засобів масової інформації тощо).

Типовими версіями є:

1. доведення до банкрутства мало місце
2. злочину не було