Об’єктом злочину є грошова система України, порядок її функціонування. Сферою застосування цієї статті є, як правило, різні напрямки та види господарської діяльності, у яких особа (особи) прагнуть шляхом незаконних дій надати коштам і\або іншому майну дійсного або уявного статусу легітимності (легалізація).
Одержанням коштів або майна завідомо злочинним шляхом є заволодіння або одержання фактичних прав на нього без необхідних правових підстав.
Предметом легалізації є доход одержаний від попередньої незаконної діяльності (предикатного діяння). В Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» визначено, що доходи – це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.
Мова йде про:
нерухоме майно (нерухомість): земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (споруди, будинки тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації ( ст. 181 ЦК України), а також майнові права на цю нерухомість та майнові вигоди;
рухоме майно: грошові кошти (національна або іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формах, що перебуває на банківському рахунку, а її облік регулюється зобов’язальним правом), цінні папери, банківські метали та інше рухоме майно, що має визначену вартість (транспортні засоби, твори мистецтва, ювелірні вироби, дорогоцінні метали, товарно-матеріальні цінності тощо), а також майнові права на цю рухомість та майнові вигоди;
послуги, інформація, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності.
Предмет легалізації надає підстави дійти висновків щодо особи злочинця, обумовлює характер укладених нею правочинів чи здійснення певних фінансових операцій, частоту та періодичність їх проведення, підбір співучасників, напрямки використання результатів легалізації тощо. Більш того відсутність даних про предмет легалізації унеможливлює вирішення питання про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 209 КК України. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел і мета легалізації. Мета легалізації не зазначена в тексті закону, але зазначена як обов’язкова ознака в назві статті. Особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх діянь, завідомо знає про незаконне походження коштів і/або майна і бажає створити можливість для легалізації чинних грошей і/або майна.
У технології злочинного збагачення можна виділити такі зв’язані між собою елементи:
1) дії, що спрямовані на безпосереднє отримання доходів кримінального походження і пов’язані із вчиненням основних (предикатних) злочинів. Аналіз судово-слідчої практики свідчить, що найбільш поширеними злочинами такої категорії є: шахрайство ( ч. 3 ст. 190 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ( ч. 3 ст. 191 КК України); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів ( ч. 2 ст. 204 КК України); зловживання владою або службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України); перевищення влади або службових повноважень (ч.2 ст. 365 КК України); контрабанда ( ст. 201 КК України) та ін.;
2) дії, що виступають способом чи необхідною умовою вчинення основного (предикатного) злочину. У даному разі йдеться про так звані підпорядковані (вторинні) злочини, до яких можна віднести: службове підроблення ( ст. 366 КК України); підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів ( ст. 358 КК України); незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК України); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України) та ін.;
3) дії, що спрямовані на приховування слідів виникнення злочинних доходів, осіб, які їх отримали, а також осіб, що ініціюють і здійснюють їх відмивання, створення видимості законного походження цих доходів тощо, тобто здійснення самої легалізації як завершального етапу злочинного збагачення.
Способи легалізації включають в себе такі три послідовні стадії:
1) розміщення ― фізичне розшарування коштів (головним чином “звільнення” від готівки, яка накопичується у тіньовому секторі економіки) і використання їх як в традиційних фінансових операціях, вказаних у ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, так і нетрадиційних (ігрових закладах, ломбардах), нерідко в місцях, територіально віддалених від джерел їх походження, іноді за межами країни. Такими операціями є відкриття від імені юридичної чи фізичної особи рахунку в банку, перерахування коштів на підставних осіб; продаж готівки за безготівкові кошти; багаторазовий переказ грошей на рахунки фірм-посередників; здійснення платежів невеликими сумами на один банківський рахунок; розподіл великих сум грошей на мілкі, тобто ті, що не підлягають фінансовому моніторингу, декларуванню при перетинанні через кордон; організований обмін грошей на купюри іншої вартості чи на іншу валюту без використання банківських рахунків ( так звані обмінні угоди з плаваючим котируванням); прирахування до легальної виручки підприємств з великим готівковим обігом коштів, що легалізуються тощо;
2) відокремлення ― відрив незаконних доходів від джерел їх походження шляхом проведення різноманітних фінансових і господарських операцій, тобто здійснення певного дистанціювання злочинних доходів від джерел їх походження і маскування (заплутування) слідів злочину, в результаті якого були отримані доходи, що легалізуються (наприклад, фактична передача предметів, одержаних злочинним шляхом, фіктивному підприємству з наступним документальним оформленням правомірності володіння таким майном; укладання правочинів з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на такі цінні папери (купівля акцій, векселів, облігацій тощо); вкладання цінних паперів, іншого майна до статутних фондів суб’єктів підприємницької діяльності чи внесення паїв (придбання часток) при їх створенні (реорганізації), а також при збільшенні статутного капіталу та інших видів набуття корпоративних прав; переказ готівки у кредитні установи; трансформування придбаного за готівку майна в інші форми активів з наступним продажем; використання електронних засобів платежу; представлення майна або коштів для застави, закладення тощо);
3) інтеграція ― наступне включення доходів, одержаних злочинним шляхом, в легальний цивільно-правовий обіг з метою остаточного надання їм правомірного вигляду (оформлення фіктивних договорів, документів первинного обліку та проведення відповідних фінансових операцій між фіктивним підприємством і замовником легалізації; заниження або завищення сум договору; укладення бартерних договорів; благодійність; виграш у казино; укладення удаваних експортно-імпортних контрактів; декларування злочинних доходів в якості виграшу в лотерею тощо).
Способи вчинення можуть проявлятися у: а) вчиненні фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів;
б) вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення;
в) набутті, володінні або використанні коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Як основні способи легалізації грошових коштів та іншого майна, одержаного злочинним шляхом (у криміналістичному розумінні), можуть
бути названі:
- введення до комерційного обігу цих грошових коштів (або іншого майна) за допомогою утворення легальних господарюючих структур на території України;
- участь у приватизації;
- створення інвестиційних та інших фондів;
- створення підприємницької оболонки, видимості високої рентабельності підприємства або господарського товариства (супер-ресторану, супермагазину з виставкою-продажем, казино, готелю та ін.) для приховування здійснюваних реальних операцій;
- придбання цінних паперів за допомогою фіктивних операцій;
- використання банківських механізмів, ускладнених схем фінансових відносин і руху грошових коштів;
- проводка коштів через корпорації у вигляді здійснення начебто законної діяльності;
- перевезення незаконно одержаних грошових коштів через державний кордон для того, щоб приховати їх дійсне джерело походження;
- відкриття дочірніх підприємств зарубіжних фірм (у тому числі й офшорних);
- перерахування коштів на рахунки нерезидентів;
- придбання офшорних підприємств з правом відкриття рахунків за межами України та ін.
На сьогодні можна виділити такі типології злочинних схем легалізації (відмивання) доходів кримінального походження:
1) “змішування” законно отриманих грошових коштів із злочинними надходженнями ¾ коли до законно отриманої виручки підприємств торгівлі, побутового обслуговування, закладів шоу-бізнесу, глядацьких, спортивних, гральних та інших установ з великим готівковим обсягом включають (додають, приєднують) великі суми “брудних” коштів;
2) укладення фіктивних правочинів ¾ коли для надання злочинним зв’язкам легально діючих підприємств з фіктивними фірмами видимості фінансово-господарських зв’язків укладаються різноманітні фіктивні правочини, наприклад договори купівлі-продажу (зокрема цінних паперів), оренди, страхування, довірчого управління, доручення, комісії, контрактації, поруки, про надання інформаційно-консультаційних, аудиторських, юридичних, бухгалтерських, маркетингових, брокерських та інших послуг, де засновниками фірм, з якими украються ці договори є самі ж особи або їх родичі, хто має намір відмити гроші;
3) проведення операцій із цінними паперами ¾ коли для переведення готівкових грошових коштів у безготівкові та легалізації таким чином коштів, здобутих злочинним шляхом, використовуються різноманітні операції із цінними паперами у тому числі і механізми фондового ринку;
4) застосування псевдоекспортних операцій ¾ безтоварних операцій, при документальному оформлені яких відсутній фізичний рух товарно-матеріальних цінностей та вивезення їх за межі України, що мають на меті незаконне відшкодування ПДВ і легалізацію отриманих коштів, а у випадках з підакцизними товарами ¾ ухилення від сплати акцизного збору;
5) здійснення операцій по реалізації контрабандних, контрафактних або незаконно привласнених товарів, майна, підпільно виготовленого в Україні або здобутого від здійснення незаконної підприємницької, у тому числі торговельної, діяльності чи здійснення заборонених видів діяльності тощо;
6) використання механізмів псевдоінвестування ¾ коли кошти сумнівного характеру, які надходять з-за кордону від компаній-нерезидентів (в основному офшорної юрисдикції), використовуються в якості інвестицій ;
7) використання приватизаційних процесів ¾ коли приватизація (у першу чергу, купівля нерезидентами акцій українських підприємств, нерухомості тощо) пов’язана з намаганнями легалізувати капітал, незаконно здобутий на території України або за її межами, і супроводжується тісною співпрацею українських резидентів з підприємствами, зареєстрованими в офшорних зонах, інших країнах і територіях із спрощеною системою реєстрації або пільговим оподаткуванням;
8) використання підконтрольних нерезидентських компаній ¾ де основними сферами є імпортні та експортні операції із завищенням або заниженням вартості товарів (послуг, робіт), а також фальсифікація їх поставки (надання, виконання);
9) використання штучного банківського кредиту ¾ коли зацікавлена у відмиванні доходу особа розміщує власні кошти, здобуті від злочинної діяльності, на депозитному рахунку в банку;
10) використання благодійних та неприбуткових організацій ¾ коли за рахунок надходження коштів злочинного походження, організуються удавані благодійні акції та заходи, а розрахунки за них проводяться через фіктивні фірми
Здійснення легалізації грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, передбачає вчинення різного роду фінансових операцій: внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або одержання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов’язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переказів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років і яка придбала кошти і/або майно, здобуте злочинним шляхом, відповідає за діяння, що складається в такому придбанні:
1) особи, що вчинили предикатний злочин і самі в подальшому відмивають гроші, тобто є власниками злочинно здобутих доходів;
2) особи, які здійснюють легалізацію злочинно здобутих доходів інших осіб. Останніх в свою чергу можна розподілити таким чином:
а) особи, які мають право укладати правочини від імені юридичної особи, а також виконують організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції ( керівники підприємств, установ, організацій, а також головні бухгалтера, згідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV);
б) особи, які вправі здійснювати фінансові операції відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ ( співробітники банківських установ, фінансових груп, кредитних спілок, страхових компаній, довірчих товариств, інвестиційних фондів, клірингових палат, трастових компаній, фондових та інших бірж, брокерських та дилерських контор, установ зв’язку тощо), а також особи, які в силу вимог закону зобов’язані здійснювати певні дії по наданню правочину встановленої законом форми (нотаріуси, робітники реєстраційних органів, наприклад, бюро технічної інвентаризації);
в) особи, які професійно займаються легалізацією (відмиванням) “брудних” коштів, що є характерним насамперед для офшорних юрисдикцій. Це адвокати, бухгалтера, брокери, агенти з пошуку осіб, що мають намір здійснити легалізацію в даній офшорній зоні;
г) особи, яких залучено до здійснення фінансових операцій із використанням можливостей комп’ютерної техніки, так звані злочинці-інтелектуали;
r) особи, які в силу свого високого службового становища протегують суб’єктам легалізації (депутати, чиновники різних відомств).
звернути
