Об’єктом злочину є економічні відносини власності, ЯКІ Виявляються в можливості власника володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

Предметом посягання при шахрайстві можуть бути матеріальні цінності в усій їх... далі

Об’єктом злочину є економічні відносини власності, ЯКІ Виявляються в можливості власника володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

Предметом посягання при шахрайстві можуть бути матеріальні цінності в усій їх різноманітності, грошові кошти, право на майно. Це можуть бути готівка чи безготівкові гроші, товари, сировина, напівфабрикати та ін. Характеристика предмета посягання має значення для встановлення особи злочинця.

Обман або зловживання довірою в такому злочині є формою за­володіння чужим майном або набуттям права на майно. Потерпілий під впливом обману сам передає майно винній особі, уявляючи, що вона діє відповідно до своєї зацікавленості, враховуючи, наприклад, що винна особа має право на одержання цього майна.

Існують різні прийоми обману: винний змінює зовнішній ви­гляд предмета (наприклад, видає мідну монету за золоту), подає  підроблені документи для одержання майна або грошей (лотерейні білети, чеки, накладні тощо), видає себе за особу, що має право на одержання майна або грошей (наприклад, видає себе за інкасатора, представника власника майна), замовчує обставини, які мають у певних випадках істотне значення (одержання допомоги на помер­лого родича) тощо.

Способи вчинення злочину.

1) з метою заволодіння майном юридичних осіб (підприємств, установ, організацій):

• заволодіння матеріальними цінностями шляхом отримання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об’єктах з використанням упущень відповідних службових осіб;
• заволодіння грошовими коштами шляхом незаконного отримання державних пенсій або інших виплат від органів соціального захисту за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані, необхідні для отримання пенсії;
• заволодіння майном шляхом придбання тих або інших товарів у кредит за підробленими документами і ухилення від сплати решти суми;
• привласнення майна, помилково відпущеного у великій кількості чи кращої якості;
• одержання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за постачання товарів з наступним ухиленням від виконання зобов’язань за договором;
• постачання товарів у меншій кількості та нижчої якості, ніж передбачено договором;
• заволодіння великими грошовими сумами у банківських установах шляхом використання у банківських розрахунках між організаціями (підприємствами)  різного роду платіжних документів;

2) з метою заволодіння приватним майном громадян:

• підміна предметів продажу, обміну та грошових коштів, що підлягають переданню контрагенту (використання шахраями імітованої речі - грошових і майнових «ляльок»);
• продаж виробів нижчої, ніж передбачено домовленістю, якості (продаж прикрас з міді, латуні чи бронзи як золотих, так зване «фармазонство»);
• заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобов’язання за договором (наприклад, залишення потерпілого під якимось приводом і зникнення через прохідний двір — «протяг»);
• заволодіння грошовими коштами за допомогою маніпуляцій з платіжними пластиковими (чи іншими) картками їх законних держателів (здійснення розрахунків чужою карткою, одержання грошових коштів у банкоматі за допомогою такої картки тощо);
• обрахування потерпілого при розміні великих купюр грошей або при купівлі;
• підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у «розподіл» знахідки і видурювання грошей як частини вартості «знайденого»;
• обман під час азартних ігор;
• проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;
• позичання грошей без наміру повернути борг;
• шлюбні афери;
• збирання «пожертвувань»;
• продаж невідчужуваного майна.

Способи шахрайства можуть бути поділені на види залежно від сфери соціально-економічної діяльності:

1) соціальної допомоги (підроблення документів з метою одержання пенсій чи допомог, надання довідки про значно завищену заробітну плату з метою підвищення пенсії та ін.);

2) побутового обслуговування (одержання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, викраденими чи знайденими документами);

3) страхування (завищення суми шкоди, що підлягають сплаті клієнтові в результаті обумовлених страхових подій);

4) обігу житла (заволодіння грошима під виглядом будівництва житлових будинків, незаконне заволодіння житлом під час укладання угоди купівлі-продажу тощо);

5) використання мережі Інтернет;

6) інвестиційних та вексельних відносин;

7) туризму (туристичні афери);

8) вивезення робочої сили за кордон (афери зі збирання грошей у бажаючих поїхати на заробітки) та ін.

Способи шахрайства поділяють залежно від характеру «стосунків», що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами:

1) фіктивне представництво (використання фіктивних документів про належність до тієї чи іншої фірми з метою укладення договорів та одержання товару без оплати);

2) фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприємством на закупівлю в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства; від першого підприємства шахрай одержує матеріальні цінності, а від другого — гроші);

3) одержання позик під фіктивні проекти (шахрай пред’являє документи, що нібито підтверджують його наміри).

Залежно від тривалості злочину можна виділити такі способи шахрайства:

1) одноразові (одержання товару в кредит без наміру подальшої виплати грошей);

2) тривалі (незаконне одержання пенсії або грошової допомоги).

Залежно від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі способи:

1) спрямовані на вузьке коло жертв;

2) спрямовані на широке охоплення населення.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом, корисливим мотивом і метою — заволодінням чужим майном або правом на майно.

Суб’єкт злочину — фізична осудна особа з 16-ти років.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

1. подія шахрайства (час, місце, спосіб учинення злочину та ін.);
2. винність конкретної особи в шахрайстві і мотиви вчинення злочину;
3. обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого;
4. характер і розміри шкоди, заподіяної шахрайством;
5. обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.
6. чи має подія злочинний характер, чи було вчинене шахрайство;
7. який механізм злочинної події;
8. у чому полягали дії злочинця;
9. чи мав місце обман або зловживання довірою з боку злочинця;
10. який спосіб обману або зловживання довірою було застосовано;
11. де і коли вчинене шахрайство;
12. який період продовження шахрайських дій;
13. скільки часу пройшло після вчинення злочину;
14. за яких обставин було вчинено шахрайство;
15. скільки було злочинців;
16. чи мав місце розподіл ролей серед шахраїв, у чому полягали функції кожного з них;
17. які ознаки властиві злочинцям, які їх соціально-психологічні особливості;
18. в якому напрямку і за яких обставин зникли злочинці;
19. які індивідуальні особливості майна, переданого злочинцям, який його характер і кількість;
20. чи мав місце причинний зв’язок між обманом або зловживанням довірою і матеріальним збитком, заподіяним потерпілому;
21. чи були здійснені шахраєм підготовчі і супутні шахрайству дії;
22. які предмети або документи були залучені до злочинного діяння;
23. чи пред’являлися шахраєм які-небудь документи, їх характер і особливості, наявність реквізитів;
24. які сліди і речові докази могли бути залишені на місці злочину;
25. які предмети або документи були передані потерпілому;
26. хто є жертвою злочину, її психологічна характеристика;
27. хто мав відомості про наявність у потерпілих цінностей;
28. коли і на підставі чого потерпілий запідозрив, що став жертвою злочину;
29. чому потерпілий передав майно шахраю;
30. хто міг знати і звідки могли спостерігати те, що відбувається на місці злочину;
31. чи були аналогічні випадки в цьому регіоні;
32. чи не відбувалися аналогічні злочини в інших регіонах;
33. що сприяло вчиненню шахрайства.
34. чи мав заявник майно і цінності,
35. на які він посилається як на предмет злочинного посягання,
36. чи не міг він його розтратити.
37. де і коли було придбане майно або цінності,
38. хто знав про їх існування,
39. яким чином відбувалася подія, за яких обставин, в якому місці,
40. хто міг бачити передання майна,
41. хто перебував на місці вчинення злочину
42. чи є у них дані про осіб, які мають властивості, притаманні шахраю,
43. чи не зареєстровані нерозкриті шахрайства, що вчинені способом,
44. аналогічним використаному підозрюваним.
45. обставини передання майна,
46. ознаки зовнішності злочинців, їх одяг, прикмети.
47. коли їх бачили, про що розмовляли;
48. які дії вказували на те, що злочинці переслідували шахрайські цілі,
49. коли і за яких умов шахрай вчинив обман чи зловживання довірою і заволодів майном;
50. чому потерпілий опинився в цьому місці;
51. чи був він один або з ким-небудь з числа своїх знайомих;
52. чи були будь-які особи разом з шахраєм;
53. як вони поводилися; який спосіб шахрайства  застосував злочинець;
54. які предмети чи документи передано шахраю;
55. хто мав відомості про наявність у потерпілого майна;
56. коли і на підставі чого він запідозрив, що став жертвою злочину;
57. які індивідуальні особливості майна, переданого злочинцям;
58. в якому напрямі і за яких обставин злочинці втекли
59. З'ясовування обставин, що входять до предмета доказування, припускає постановку і вирішення таких основних питань:
60. чи має подія злочинний характер, чи було вчинене шахрайство;
61. який механізм злочинної події;
62. у чому полягали дії злочинця;
63. чи мав місце обман або зловживання довірою з боку злочинця;
64.  який спосіб обману або зловживання довірою був застосований;
65.  де і коли вчинене шахрайство;
66.  який період продовження шахрайських дій;
67.  скільки часу пройшло після вчинення злочину;
68.  за яких обставин було вчинене шахрайство;
69.  скільки було злочинців;
70.  чи мав місце розподіл ролей серед шахраїв, у чому полягали функції кожного з них;
71.  які ознаки властиві злочинцям, які їх соціально-психологічні особливості;
72.  у якому напрямку і за яких обставин зникли злочинці;
73.  які індивідуальні особливості майна, переданого злочинцям, який його характер і кількість;
74.  чи мав місце причинний зв'язок між обманом або зловживанням довірою і матеріальним збитком, заподіяним потерпілому;
75.  чи були здійснені шахраєм підготовчі і супутні шахрайству дії;
76.  які предмети або документи були залучені до злочинного діяння;
77.  чи пред'являлися шахраєм які-небудь документи, їх характер і особливості, наявність реквізитів;
78.  які сліди і речові докази могли бути залишені на місці злочину;
79.  які предмети або документи були передані потерпілому;
80.  хто є жертвою злочину, її психологічна і соціальна характеристика;
81.  хто мав відомості про наявність у потерпілих цінностей;
82.  коли і на підставі чого потерпілий запідозрив, що став жертвою злочину;
83.  чому потерпілий передав майно шахраю;
84.  хто міг знати і звідки могли спостерігати те, що відбувається на місці злочину;
85.  чи були аналогічні випадки в даному регіоні;
86.  чи не відбувалися аналогічні злочини в інших регіонах;
87.  що сприяло вчиненню шахрайства.
88. Даний перелік питань є орієнтованим, їх характер і своєрідність визначається видом і формою шахрайства, а також ситуацією розслідування.

1. слідчий огляд предметів– ст. 223, 237-239 КПУ України
2. слідчий огляд документів– ст. 223, 237-239 КПУ України;
3. допит потерпілого– ст. 223-227, 232 КПУ України;
4. допит свідків– ст.... далі

1. слідчий огляд предметів– ст. 223, 237-239 КПУ України
2. слідчий огляд документів– ст. 223, 237-239 КПУ України;
3. допит потерпілого– ст. 223-227, 232 КПУ України;
4. допит свідків– ст. 223-227, 232 КПУ України;
5. тимчасовий доступ до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
6. обшук – ст. 223, 234-236 КПУ України
7. пред’явленні для впізнання– ст. 223, 228-232 КПУ України

Залучення експерта для проведення (ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. судово-почеркознавчої експертизи
2. технічної експертизи документів
3. трасологічні експертизи 

Сліди зберігаються в документах та їх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Ці документи використовуються для обману та введення в оману державних службовців, посадових чи матеріально відповідальних осіб. Сліди ... далі

Сліди зберігаються в документах та їх реквізитах, вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Ці документи використовуються для обману та введення в оману державних службовців, посадових чи матеріально відповідальних осіб. Сліди можуть бути виявлені на предметах, залишених шахраєм (сліди рук, мікросліди, запахові сліди). Характерними слідами при шахрайстві є ідеальні сліди (ті, що збереглися в уявних образах). 

Найбільш загальні типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування шахрайства такі:

1) є дані про подію злочину та особу злочинця;

2) злочинця затримано відразу після вчинення злочину;

3) є дані про подію... далі

Найбільш загальні типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування шахрайства такі:

1) є дані про подію злочину та особу злочинця;

2) злочинця затримано відразу після вчинення злочину;

3) є дані про подію злочину, спосіб його вчинення, особа злочинця невідома;

4) є дані про подію злочину, але механізм учинення шахрайства і особа злочинця невідомі.

5)  зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у діях підозрюваного.

6) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено особу злочинця;

Типові версії:

1. шахрайство дійсно мало місце;

а) заволодіння матеріальними цінностями або грошима могло бути вчинене за допомогою підроблених документів (доручень, накладних, договорів, посвідчень тощо);

б) заволодіння майном могло бути вчинене за допомогою легальних форм підприємницької діяльності або псевдофірм;

в) заволодіння майном передбачається вчиненим за допомогою «ляльок» (речових або грошових), підміни товарів або грошових знаків;

г) заволодіння грошима (іншими цінностями) передбачається вчиненим за допомогою азартних ігор;

д) заволодіння майном передбачається вчиненим групою шахраїв-гастролерів та ін.

1. вчинено інший злочин;
2. надійшла неправдива заява і злочинного діяння взагалі не було.