Основним безпосереднім об’єктом розбою є економічні відносини власності, які виявляються в можливості власника володіти, користуватися і розпоряджатися таким майном. У такому злочині є додатковий об’єкт  -  життя і... далі

Основним безпосереднім об’єктом розбою є економічні відносини власності, які виявляються в можливості власника володіти, користуватися і розпоряджатися таким майном. У такому злочині є додатковий об’єкт  -  життя і здоров’я потерпілого.

Індивідуальні особливості предмета посягання і його споживча вартість. В осно­ві кримінальної діяльності при вчиненні грабежів і розбоїв лежать економічні, корис­ливі інтереси, сполучені з насильством. Предметом злочинного посягання є гроші, матеріали, готові вироби з урахуванням їх значимості у використанні та споживчої вартості, ювелірні вироби, цінні папери, цінні промислові вироби, предмети масо­вого попиту та ін.

Оскільки матеріальні цінності після вчинення злочину знаходяться в обігу, то з метою доказування злочинного заволодіння матеріальними цінностями необхідно встановити конкретні факти, які стосуються їх розміру, використання, подальшого розпорядження, збуту і реалізації. Наявність таких обставин допомагає слідчому у виборі найбільш оптимальних так­тичних прийомів і технічних засобів на початковому етапі розслідування.

Об’єктивна сторона розбою, на відміну від усіх інших форм викрадення, має істотну відміну. Це полягає в тому, що розбій відбувається шляхом нападу, який поєднаний із насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства. Це відносить розбій до складів злочинів із так званим усіченим складом злочину і визнання його закінченим із моменту нападу з метою заволодіння таким майном.

Способи вчинення розбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин. На відміну від деяких інших злочинів розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами.

Фізичне насильство при розбої, з проникненням у приміщення, це: а) порушення анатомічної цілісності зовнішніх тканин тіла; б) посягання на життя і здоров’я шляхом впливу на його внутрішні органи без порушення анатомічної цілісності зовнішніх тканин тіла; в) позбавлення або обмеження особистої свободи людини. При психічному насильстві злочинець прагне залякати потерпілого і, пригнітивши його волю, примусити до безперешкодного вилучення або передачі необхідного майна, визначення місця, де воно знаходиться.

Спосіб вчинення розбійного нападу, пов’язаного  з проникненням у приміщення являє собою взаємопов’язану, заздалегідь погоджену злочинцями систему дій і прийомів з підготовки, вчинення і приховування розбійного нападу та дозволяє зробити висновок про обстановку вчиненого злочину, психофізіологічні особливості злочинця (або злочинців), мотиви і цілі скоєного злочину.

Безпосередньо способи проникнення у приміщення, при вчиненні розбоїв можна поділити на такі групи: 1) проникнення у приміщення шляхом використання насильницьких способів; 2) проникнення у приміщення шляхом обману, введення потерпілого в оману.

До типового переліку першої групи входять способи проникнення у приміщення із застосуванням різних знарядь злому, як спеціально виготовлених для насильницького проникнення у житло (наприклад, сокира), так і пристосованих для цього (наприклад, будівельна арматура), або спеціальних інструментів-пристроїв (відмичка, набір ключів різноманітної модифікації) для відмикання запорів, замків та інших перепон.

До другої групи відносяться випадки, коли злочинці представляються працівниками правоохоронних органів, домоуправління, газової служби, пожежної охорони, пошти, відділу соціального захисту населення, під вигаданим приводом від імені сусідів, спільних знайомих, друзів, для передачі подарунків або іншого майна, з проханням зателефонувати, зняти житло, надати термінову медичну допомогу.

До підготовчих дій, спрямованих на вчинення розбійного нападу  відноситься збір злочинцями інформації про приміщення, які можуть бути об’єктом розбійного нападу: знайомство з жінками (чоловіками) на вулицях, в парках, кафе та барах, коли, задаючи під час розмови, заздалегідь підготовлені запитання, злочинці дізнаються про професію співрозмовника, його фінансовий стан, місце проживання та іншу інформацію, що їх цікавить; в розмовах, під час зустрічей, спільного розпивання спиртних напоїв злочинців з друзями або просто з незнайомими людьми; орієнтацію злочинців щодо розташування приміщень,  вивчення режиму роботи мешканців, (працівників), маршруту їх пересування, умови охорони  приміщення, визначення місця знаходження найбільш цінного майна, добування ключів або виготовлення їх дублікатів.

Приховування злочину є однією з форм протидії розслідуванню. Активна форма виражається в приховуванні об’єкта розбійного нападу – предметів матеріального світу: збування майна на ринках, в ломбарди, продають друзям. Пасивна форма приховування злочину відбувається шляхом замовчування, невиконання необхідних дій, відмова від дачі показань.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

д) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину

1. час і місце вчинення розбійницького нападу,
2. наявність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя було використано;
3. хто став жертвою нападу, його стан здоров'я і тяжкість .тілесних ушкоджень;
4. які матеріальні цінності викрадено, їх індивідуальні особливості та споживча вартість;
5. хто вчинив грабіж або розбійницький напад, їх зовнішні ознаки та інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину;
6. які обставини сприяли вчиненню злочину.
7. наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими;
8. ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;
9. характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;
10. спосіб зникнення з місця події;
11. способи приховання і реалізації злочинно придбаного майна і цінностей;
12.  дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їх зв'язки
13. час і місце події, що відбулася;
14. з якої причини потерпілий перебував у вказаному місці;
15. звідки він прибув;
16. хто знає про наявність у нього матеріальних цінностей чи грошових коштів;
17. з ким він вів розмову щодо своїх цінностей;
18. де і коли (о котрій годині) було вчинено напад;
19. скільки було злочинців;
20. у чому виявилося насильство;
21. які знаряддя злочину використали злочинці, якими матеріальними цінностями заволоділи, яким шляхом зникли з місця події;
22. як поводився потерпілий у момент нападу.
23. інформацію про індивідуальні ознаки зовнішності злочинця.
24. психічний стан потерпілого, а й час доби, освітлення,
25. співучасники і роль кожного у вчи­ненні злочину;
26.  дані про осіб, які раніше вчиняли подібні злочини;
27. обставини, що сприяли вчиненню злочину, та яких заходів не­обхідно вжити для їх усунення.
28. обставини, як час, що минув з моменту вчинення нападу й одержання повідомлення, інформацію відносно злочинців, потерпілого, вилучених матеріальних цінностей.

1. допит потерпілих і свідків– ст. 223-227, 232 КПУ України,
2. огляд місця події– ст. 223, 237-239 КПУ України,
3. освідування потерпілих– ст. 223,  241 КПУ України,
4. пред'явлення для... далі

1. допит потерпілих і свідків– ст. 223-227, 232 КПУ України,
2. огляд місця події– ст. 223, 237-239 КПУ України,
3. освідування потерпілих– ст. 223,  241 КПУ України,
4. пред'явлення для впізнання– ст. 223, 228-232 КПУ України
5. слідчий експеримент– ст. 223, 240 КПУ України

Залучення експерта для проведення (Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р., № 6;  ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. судово-медичної експертизи,
2. трасологічних експертиз
3. експертиза матеріалів, речовин та виробів;
4. біологічна та інші види експертиз.

Сліди рук, взуття, тілесних ушкоджень, сліди крові, сліди знаряддя вчинення, мікроволокна, сліди транспортних засобів, документи і т.д.

Типові версії:

1. мав місце грабіж чи розбійницький напад;
2. злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;
3. злочину не було, повідомлення неправдиве.
4. факт учинення розбійного нападу мав місце,... далі

Типові версії:

1. мав місце грабіж чи розбійницький напад;
2. злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;
3. злочину не було, повідомлення неправдиве.
4. факт учинення розбійного нападу мав місце, підозрюваний затрима­ний на місці вчинення злочину чи невдовзі після його вчинення.
5. факт розбійного нападу встановлено, але особу (групу осіб) не затримано.
6. факт розбою встановлений, проте дані про особу, що вчинила злочин, відсутні.

Залежно від вищезазначених обставин виділяється така система слідчих ситуацій, коли обвинувачений: 1) повністю визнає вину у вчиненому розбої з проникненням у приміщення і дає правдиві показання; 2) частково визнає вину у вчиненому злочині, але в його показаннях є суперечливі відомості; 3) не визнає вини і відмовляється від дачі показань або повідомляє явно неправдиві відомості.