Об’єктом такого й інших злочинів, що входять до цього розділу,  є правовідносини, пов’язані із забезпеченням статевої свободи і статевої недоторканості особи.

Об’єктивна сторона злочину полягає в статевих... далі

Об’єктом такого й інших злочинів, що входять до цього розділу,  є правовідносини, пов’язані із забезпеченням статевої свободи і статевої недоторканості особи.

Об’єктивна сторона злочину полягає в статевих зносинах, учинених із застосуванням фізичного насильства або погрозою його застосування.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК (з застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої), а найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої, а іноді, навпаки, прагнення надати потерпілій першу допомогу.

Дії по безпосередньому вчиненню аналізованих злочинів у загальному вигляді визначено у диспозиції ст. 152 КК України - статеві зносини, які поєднуються із:

а) застосуванням фізичного насильства;

б) погрозою його застосування (воля потерпілої особи подавляється, придушується) або

в) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).

Способи вчинення даних злочинних діянь за зовнішніми ознаками, механізмом здійснення можна класифікувати за такими видами:

а) зґвалтування потерпілої особи, пов'язані зі спільним проведенням вільного часу, як правило, це характерно для молодих людей, нерідко має місце вчинення групою осіб;

б) зґвалтування потерпілої особи, вчинені після нетривалого спілкування з нею;

в) зґвалтування потерпілої особи (жінок, неповнолітніх і малолітніх дівчат), що перебувають у родинних відносинах зі злочинцями;

г) зґвалтування незнайомої потерпілої особи;

д) зґвалтування знайомої потерпілої особи  - колег по роботі, сусідів, знайомих  за місцем навчання або роботи;

є) інші випадки зґвалтування.

Способи вчинення зґвалтування можна поділити на дві групи:

1) коли ґвалтівник вживає цілеспрямовані активні зусилля та дії для вчинення злочину: вистежує жертву, нападає на неї, вибирає безлюдне місце для вчинення злочину, застосовує фізичне або психічне насильство з метою придушення опору потерпілої, сам доводить її до безпорадного стану, приміром, шляхом споювання алкогольними напоями, одурманення наркотиками або спеціально підготовленим зіллям тощо; 

2) коли зґвалтування вчинюється злочинцем з використанням уже наявного безпорадного стану потерпілої особи або після приведення її в такий стан, або з використанням сформованої ситуації, її легковажної або провокуючої поведінки.

Способами підготовки є:

1) вистежування потерпілої особи злочинцем у пізній час поблизу місць проживання, по шляху з роботи або на роботу, на зупинках громадського транспорту, після чого злочинець супроводжує їх до безлюдних місць, де ґвалтує;

2) заманювання потерпілої особи ґвалтівником  у «тихі» місця шляхом обману, під пристойним приводом; 3)підшукування жертв злочину, які працюють уночі або знаходяться удома одні (в тому числі малолітніх та неповнолітніх);

4)проникнення, як правило, у квартиру обманом або приміщення, де потерпіла особа перебуває одна;

5) попереднє споювання злочинцем жертви злочину спиртним, введення наркотичних засобів, психотропних речовин і інших одурманюючих препаратів (з водою, чаєм, кавою, будь-якими іншими напоями) з метою приведення жінки в безпорадний стан, або приведення її в такий стан шляхом застосування фізичної сили (травми черепа й ін.);

6) застосування фізичної сили (удари, зв'язування тощо) або погроза застосування такої сили, як за допомогою різних предметів (ціпок, ніж, сокира, пістолет і т.п.), так і без таких (за допомогою рук, ніг);

7) виявлення злочинцем потерпілої особи, якій погрожує розправитися з дітьми (як правило, малолітніми, грудними), які знаходяться в цей момент з нею;

8) викрадення злочинцем потерпілої особи (жінок, дівчат, малолітніх, неповнолітніх) та позбавлення її свободи для задоволення ґвалтівником сексуальних потреб проти волі жертви;

9) приготування злочинцем засобів для маскування своєї зовнішності (маски, окуляри, перуки, одяг тощо);

10) підготовка неправдивого алібі, приміром, ґвалтівник мотивовано пояснює, що в час вчинення злочину він заходився в іншому місці - на риболовлі, у лісі за грибами, на зустрічі із друзями і т.п.;

11) співучасниця групи неповнолітніх злочинців обманом заманює  свою знайому в заздалегідь приготовлене  ґвалтівниками місце, де її ґвалтує вся група підлітків;

12)підготовка транспортного засобу, на якому ґвалтівник планує на дорозі підібрати (або силою затягнути) голосуючу на дорозі самотню жінку, завезти у безлюдне місце й зґвалтувати;

13) вибір місця й способі вчинення злочину, розробка плану вчинення злочину, підбір співучасників і розподіл ролей;

14) спеціальні фізичні тренування ґвалтівника з метою  як придушення опору жертви, так і з метою якнайшвидше зникнути (утекти) з місця злочину тощо.

Дії злочинців по приховуванню зґвалтуванню найчастіше включають:

1) знищення злочинцем свого одягу, інколи його прання, ремонт, перефарбування, спалення, викидування на смітник, утоплення у воді тощо;

2) маскування зовнішнього вигляду ґвалтівника (стрижка волосся, вусів, бороди або відрощує їх, змінює колір);

3) залякування та погроза вбивством потерпілій особі, її близьких, якщо вона повідомить про зґвалтування кому-небудь;

4) ретельне проведення туалету статевих органів з метою знищення слідів злочину;

5) повідомлення неправдивих відомостей ґвалтівником про себе та потерпілу особу;

6) погроза злочинцем потерпілій особі розказати знайомим та близьким (колегам по роботі, сусідам, чоловіку, нареченому тощо) про «погану» поведінку потерпілої;

7) створення неправдивого алібі, а іноді прагнення надати потерпілій особі першу медичну допомогу;

8) від'їзд з місця свого проживання на певний період часу  для того, щоб у потерпілої стерлися з пам'яті ознаки його зовнішності;

9) приведення потерпілої особи в несвідомий або безпорадний стан шляхом нанесення травм у життєво важливі органи, споювання спиртним або введенням у її організм наркотичних засобів, сильнодіючих препаратів;

10) вбивство потерпілої особини, спалення трупа тощо.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винною може вважатися та особа, яка усвідомлює, що здійснює статеві зносини з потерпілою (потерпілим) із застосуванням фізичного насильства, погроз або з використанням безпорадного стану потерпілої (потерпілого) і бажає цього.

Мотивами злочину можуть бути помста, прагнення задовольнити статеву пристрасть та ін..

Суб’єкт злочину – осудна фізична особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. Співучасником злочину може бути особа й протилежної статі, якщо вона тільки сприяла у застосуванні насильства щодо потерпілої особи.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином;

1. наявність самої події злочину;
2. особу, яка вчинила зґвалтування;
3. винність особи у цьому злочині;
4. обставини, що визначають характер та ступінь відповідальності;
5. причини та умови, що сприяли зґвалтуванню.
6. у чому саме виявилося фізичне насильство (заламування рук, здавлення шиї, спричинення тілесних ушкоджень, больові прийоми тощо);
7. форму та зміст погрози;
8. чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої, у чому це конкретно виявилось (фізичні вади, розлад нервової системи, інший хворобливий або непритомний стан).
9. чи був реальним опір, що вчинила потерпіла,
10. час, місце і обставини вчинення злочину.
11. з'ясування обставин зґвалтування: місце зустрічі, шлях та спосіб прямування до місця події, зміст розмови до події і після неї, дії злочинця тощо.
12. поведінка потерпілої
13. встановлення с відків
14. як стало відомо про зґвалтування: ким і з чиєї ініціативи, коли, чи добровільно подана заява, за яких обставин стало відомої про самий факт зґвалтування (іноді з'ясування цих обставин дозволяє зробити висновок про добровільні статеві зносини);
15. чи дозволяли об'єктивні умови вчинити зґвалтування (обстановка вчинення злочину, погодні умови та інші чинники іноді можуть вказувати на неправдивість заяви);
16. чи є на тілі потерпілої та її одязі сліди насильства: синці, садна та інші ушкодження;
17. в яких стосунках перебувала заявниця з підозрюваним до події злочину (чи іншої події) (особисті, службові, сімейні, майнові та інші стосунки, які могли стати підставою для завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину).
18. з якою метою та з чиєї ініціативи зустрілись потерпіла та обвинувачений на місці події, чи утаювали вони цю зустріч від інших;
19. чи мали місце насильство з боку обвинуваченого та опір потерпілої;
20. чи настроювало їх знайомство та стосунки до статевого акту.
21. де мало місце зґвалтування;
22. коли, у якій обстановці, як потерпіла опинилася на місці події, поведінка злочинця до і після вчинення злочину;
23. чи мало місце фізичне або психічне насильство і у чому воно виявилося;
24. чи застосовував при цьому злочинець знаряддя, якщо це так, то які саме.
25. чи є тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування, їх давність;
26. чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи був можливим статевий акт без її ушкодження);
27. чи відповідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені заявницею;
28. чи є на тілі потерпілої плями крові або сперми, їх група та походження;
29. чи жила потерпіла раніше статевим життям;
30. чи є ознаки будь-якої венеричної хвороби, давність її виникнення;
31. чи вагітна заявниця, термін вагітності.
32. наявність факту статевих зносин;
33. наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).
34. чи є на тілі підозрюваного тілесні ушкодження (якщо так, то які, де, якої давності);
35. якими предметами вони могли бути спричинені, чи не виникли вони при подоланні опору потерпілої;
36. чи немає у підозрюваного ознак венеричної хвороби (якщо так, то якої і які строки її давності).
37. чи є на одязі потерпілої нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи вони не з одягу підозрюваного);
38. чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої;
39. чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та потерпілої;
40. чи немає на їх одязі яких-небудь часток, які мають загальну групову належність;
41. чи є на знаряддях злочину мікрочастки (якщо так, то яка їх групова належність);
42. чи є в піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони. спільну групову належність з волокнами одягу потерпілої).
43. здатність вказаних осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них свідчення;
44. можливість запам'ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо;
45. наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану;
46. психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла значення дій, які вчиняли з нею, та ін
47. рівень розумового розвитку та його відповідність віку;
48. найбільш яскраве виявлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її поведінку (запальність, замкненість, надзвичайна обережність тощо);
49. чи міг неповнолітній повністю усвідомлювати характер і значення своїх дій або дій, вчинених по відношенню до нього;
50. чи властива йому схильність до фантазування та ін.
51. який матеріальний і моральний збиток заподіяно потерпілій особі; 
52. якими цінностями заволодів злочинець, які відмітні ознаки вони мають;
53. чи не супроводжувалися зґвалтування вчиненням інших злочинів, якщо так, то якими саме;
54. в яких стосунках знаходяться особи;
55. чи могли залишитися сліди злочину на місці події;
56. чи не робив підозрюваний (сам або через друзів і рідних) спроби до примирення;
57. які наслідки зґвалтування для здоров'я потерпілої особи;
58. які дії потерпіла особа здійснила після зґвалтування;
59. кому вона розповіла про те, що трапилося
60. хто міг бачити сліди насильства на її тілі або одязі та при яких обставинах.
61. зовнішність і особливі прикмети злочинця, у тому числі особливості мови; дані про одяг, прикраси, предмети, речі, які були у ґвалтівника; про транспорт, яким користувався ґвалтівник,
62. чи не могла потерпіла особа заподіяти собі пошкодження сама;
63. чи порушена цілість незайманої пліви в потерпілої особи, якщо так, то давність цього порушення;
64. чи є в статевих шляхах потерпілої особи або на інших частинах її тіла сліди сперми, крові й т.д.;
65. чи не наступила вагітність, якщо наступила, то яка її давність;
66. чи не заражена потерпіла особа венеричною хворобою, якщо так, то якою і як давно.

Типові слідчі (розшукові) дії:

1. допит потерпілої – ст. 223-227, 232 КПУ України,
2. огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України,
3. огляд одягу потерпілої і підозрюваного – ст. 223, 237-239... далі

Типові слідчі (розшукові) дії:

1. допит потерпілої – ст. 223-227, 232 КПУ України,
2. огляд місця події – ст. 223, 237-239 КПУ України,
3. огляд одягу потерпілої і підозрюваного – ст. 223, 237-239 КПУ України,,
4. Тимчасовий досту до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
5. освідування потерпілої та підозрюваного – ст. 223,  241 КПУ України
6. слідчий експеримент – ст. 223, 240 КПУ України
7. предявлення для впізнання – ст. 223, 228-232 КПУ України

Залучення експерта для проведення (Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р., № 6;  ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. призначення судово-медичної експертизи (акушерсько-гінекологічна) експертиза потерпілої
2. експертиза матеріалів, речовин та виробів
3. судово-психологічна експертиза
4. комплексні психолого-психіатричні експертизи.

Найбільш характерними слідами зґвалтування є:

1. розірваний одяг потерпілої,
2. сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підозрюваного (подряпини, укуси, гематоми на шиї, обличчі, стегнах).
3. сліди біологічних... далі

Найбільш характерними слідами зґвалтування є:

1. розірваний одяг потерпілої,
2. сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підозрюваного (подряпини, укуси, гематоми на шиї, обличчі, стегнах).
3. сліди біологічних виділень людського організму
4. на місці вчинення злочину — окремі елементи одягу: ґудзики, банти, труси, а інколи — документи (перепустки, залізничні квитки).
5. наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток,
6. сліди опору з боку потерпілої.

Найбільш типові слідчі ситуації по цих справах такі:

1. потерпіла знайома з насильником (зустрічалася з ним, знає його в обличчя);
2. потерпіла незнайома з насильником, але запам'ятала його зовнішність і зможе його... далі

Найбільш типові слідчі ситуації по цих справах такі:

1. потерпіла знайома з насильником (зустрічалася з ним, знає його в обличчя);
2. потерпіла незнайома з насильником, але запам'ятала його зовнішність і зможе його упізнати;
3. потерпіла незнайома з насильником і внаслідок раптовості нападу або вжитих ним заходів маскування не запам'ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе;
4. в разі зґвалтування групою осіб потерпіла знає одного з учасників злочину, а інших — ні;
5. один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись віч-на-віч з потерпілою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалості, турбування, намагався подати допомогу;
6. потерпіла добровільно погодилась на статеву близькість зі знайомим, але він, скориставшись цим, привів її туди, де чекала група осіб, які й вчинили групове зґвалтування.
7. зґвалтування вчинено невідомим злочинцем, потерпіла особа не знайома з насильником.
8. зґвалтування вчинено відомим злочинцем, проте злочинець зник з місця події.

Типові ситуації наступного етапу розслідування пов'язані з тим, що обвинувачений:

1) визнає зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечує їх насильницький характер;

2) визнає знайомство з потерпілою, наявність між ними інтимних стосунків та заявляє, що статевий акт з нею був добровільним;

3) заперечує зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі.

Найбільш типовими версіями при розслідуванні справ про зґвалтування є:

1. мало місце зґвалтування з використанням фізичного або психічного насильства або погрози його використання;
2. статевий акт був при добровільній згоді заявниці;
3. заява про зґвалтування є неправдивим повідомленням про вчинення злочину;
4. мало місце задоволення статевої пристрасті неприродним способом;
5. злочин не був закінчений (потерпіла зуміла захиститися), була лише спроба зґвалтування.
6. мало місце зґвалтування, але потерпіла особа помиляється відносно вказаних нею обставин і особи злочинця;
7. була лише спроба зґвалтування, злочин було закінчено на стадії замаху;
8. мала місце добровільна відмова від зґвалтування;
9. зґвалтування не було, мало місце вчинення дій іншого характеру - хуліганство, по­бої, приниження і т.п.; 

Слід також побудувати і перевірити версії про вчинення зґвалтування однією особою або групою осіб, причому обов'язково по конкретних підозрюваних, якщо їх декілька:

1. зґвалтування вчинено особою, на яку вказала потерпіла;
2. потерпіла помиляється щодо особи, яка вчинила зґвалтування, або умисно вказує на іншу особу;
3. потерпіла обмовляє конкретну особу.