Об’єктом злочину є здоров’я людини.

Об’єктивна сторона злочину полягає в невиконанні або в неналежному виконанні зазначеними працівниками своїх професійних обов’язків. 

Механізм вчинення злочину... далі

Об’єктом злочину є здоров’я людини.

Об’єктивна сторона злочину полягає в невиконанні або в неналежному виконанні зазначеними працівниками своїх професійних обов’язків. 

Механізм вчинення злочину передбачає наступні елементи: пацієнт, медичний працівник, здійснення лікувального процесу, порушення стандартів та технології надання медичної допомоги, небезпечні для життя та здоровя наслідки та їх несприятливий результат (шкода).

Неналежне надання виконання професійних обовязків медичним або фармацевтичним працівником може полягати у: недотриманні встановлених правил із виготовлення лікарських засобів, дезінфікування медичних інструментів та ін.

Приховання може полягати у знищенні відповідних документів та інших речових доказів, звільнення медичного працівника “заднім числом” та ін.

Види медичної допомоги поділяють на:

1. діагностування, лікування та реабілітацію;
2. первинна (лікувально-профілактична), спеціалізована, високоспеціалізована.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини. Якщо зазначені дії були вчинені умисно, відповідальність настає залежно від наслідків за умисні злочини проти здоров’я. 

Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 140 КК, можуть бути тільки медичні та фармацевтичні працівники.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час,... далі

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляду матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) в суді підлягають доказуванню:

а) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

б) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

в) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого;

г) характер і розмір збитку, заподіяного злочином

1. Вік особи,
2. Генетичних, індивідуальних особливостей потерпілого
3. Наявності хронічних захворювань потерпілого
4. Фізичний стан на момент потрапляння до лікарні, фізіологічні особливості особи (вагітність, роди)
5. Відношення до алкоголю, наркотичним засобам
6. Освідомленність потерпілого про спричинену йому шкоди та якості, об’єму наданої йому медичної допомоги,
7. Трудова належність до надання медичної допомоги (ліцензія),
8. Наявність необхідного об’єму знань вмінь та навичок,
9. Наявність професійних дій із наданням медичної допомоги,
10. Наявність дій супутніх виконанню професійних обов’язків
11. Наявність дій спрямованих на приховання злочину
12. Час з моменту звернення пацієнта до лікаря за наданням медичної допомоги й до настання шкідливих наслідків,
13. Час виконання медичних заходів з яким пов’язано виникнення дефектів медичної допомоги,
14. Час виявлення у пацієнта симптомів захворювання
15. Час, який був у лікаря для надання медичної допомоги
16. Час виконання медичних заходів по ліквідації шкідливих наслідків
17. Належить чи пацієнт до групи ризику
18. Яку кількість лікарських засобів приймав пацієнт одночасно
19. Чи займався пацієнт самолікуванням
20. Чи були враховані індивідуальні особливості пацієнта лікарем при виборі та проведенні діагностичних досліджень та лікування
21. Які саме індивідуальні особливості об’єктивного характеру могли вплинути на надання медичної допомоги та обумовити неналежний результат (вік, ожиріння, дієти)
22. Хто є суб’єктом надання медичної допомоги, його рівень освіти та досвід роботи
23. Чи міг лікар в силу своїх професійних якостей адекватно реагувати на негативні обставини, які виникли під час надання медичної допомоги
24. Чи надання медичної допомоги було вчасним та достатнім
25. Встановлення результативності надання медичної допомоги, її оптимальності, безпечності у даній ситуації
26. Встановлення дефектів, пошкоджень при наданні медичної допомоги
27. Характер та продовжувальність захворювання пацієнта
28. Чи надав лікар вказівки з приводу дозування назначеного лікарського засобу
29. Чи були виконані ці рекомендації пацієнтом
30. Чи повідомив пацієнт про генетичну розположеність (алергія)
31. Які особливості розвитку основної хвороби та супутніх паталогій
32. Як пацієнт може охарактеризувати лікаря
33. Чи був роз’яснений принцип дії лікарського засобу
34. Чи пояснив лікар пацієнту про особливості дефектів, які виникли після проведених медичних заходів, чи були такі пояснення переконливими
35. Час на протязі якого пацієнт спостерігався в даному медичному заході
36. Визначення тактики та методики лікування
37. Чи була можливість попередити та усунути виникнення негативних наслідків
38. Особливості протікання захворювання, яким чином реагував на це лікар
39. Час та причина настання смерті потерпілого
40. Період на протязі якого пацієнт звертався та причини його звернення до лікарського закладу
41. В які медичні заклади звертався за наданням медичної допомоги
42. Чи не користувався послугами одночасно двох чи більше лікарів
43. В який період погіршилось його самопочуття
44. Детальний опис хвороби або проявіваетап лікування (терапії)
45. Встановлення виду лікування (консервативний, радикальний, комбінований)
46. Профілю та типу лікувального закладу
47. Медичних стандартів надання медичної допомоги (мова йде про адекватність, безпечність, ефективність та науково-технічний та професійний рівень надання медичної допомоги) та їх рнаслідків
48. Форми та характеру паталогії, яка спричинила тілесне ушкодження, захворювання
49. Рівень кваліфікації, професійні обовязки лікаря

1. Огляд місця злочину (лікарні, лабораторії, амбулаторно-полікнічні заклади, лікувально-профілактичні та ін.) – ст. 223, 237-239 КПУ України
2. Допит потерпілого– ст. 223-227, 232 КПУ України
3. Допит... далі

1. Огляд місця злочину (лікарні, лабораторії, амбулаторно-полікнічні заклади, лікувально-профілактичні та ін.) – ст. 223, 237-239 КПУ України
2. Допит потерпілого– ст. 223-227, 232 КПУ України
3. Допит свідка– ст. 223-227, 232 КПУ України
4. Допит медичних працівників– ст. 223-227, 232 КПУ України
5. Допит хворих, які знаходились із потерпілим в лікарні– ст. 223-227, 232 КПУ України
6. Допит родичів, друзів та знайомих– ст. 223-227, 232 КПУ України
7. Допит підозрюваного– ст. 223-227, 232 КПУ України
8. Тимчасовий досту до речей і документів (захід забезпечення кримінального провадження) – ст. 131, 132, 159-166 КПУ України
9. Обшук – ст. 223, 234-236 КПУ України

Залучення експерта для проведення (Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р., № 6;  ЗУ “Про судову експертизу”; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Затверджена наказом Міністрества юстиції України від 25.12.2012, № 1950/5, а також ст. 69-72, 79, 83, 84, 86, 89, 91, 93-95, 98, 99, 101, 102, 241-245, 332, 356-358, 360, 361 КПК України):

1. Судово-медична експертиза
2. Біологічна експертиза
3. Психологична експертиза

Сліди злочину як правило містяться в певних документах та на тілі (або у внутрішніх органах людини). 

Типовими версіями за особою злочинця є:

1. вчинений лікарем;
2. вчинений середнім персоналом;
3. вчинений молодшим персоналом

Типовими слідчими ситуаціями є:

1. неналежне виконання... далі

Типовими версіями за особою злочинця є:

1. вчинений лікарем;
2. вчинений середнім персоналом;
3. вчинений молодшим персоналом

Типовими слідчими ситуаціями є:

1. неналежне виконання професійних обовязків медичним або фармацевтичним працівником, що призвело до тяжких наслідків;
2. неналежне виконання професійних обовязків медичним або фармацевтичним працівником, що спричинило сметі пацієнта (особи)