7. Спори про ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНІВ (ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ) НЕДІЙСНИМИ.
недійсним з підстав ВВЕДЕННЯ В ОМАНУ ст. 230 ЦК
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________
визнання недійсним правочину, що СУПЕРЕЧИТЬ ІНТЕРЕСАМ СУСПІЛЬСТВА - ст.228 ЦК
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________
додержання вимог, що є необхідними для чинності правочину (господарського договору) (ст. 203 ЦК)
чи існують підстави для визнання правочину (господарського договору) недійсним
факт укладення договору та істотні умови договору (ст. 638 ЦК)
правочин є оспорюваним, тобто правочин недійсність якого прямо не випливає із закону, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (наприклад, правочин, який вчинено під впливом помилки ... далі
визнання правочину (господарського договору) недійсним судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін
наявність збитків та моральної шкоди
недодержання в момент вчинення правочину (господарського договору) вимог, що є необхідними для його чинності (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК, ч. 1 ст. 215 ЦК)
визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК), відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК, ч. 2 ст. 20 ГК)
будь-яке порушене майнове право або інтерес (ст. 15 ЦК)
документи, що підтверджують вчинення правочину (довіреність, договір купівлі-продажу, міни, оренди, підряду, комісії тощо)
інші документи, які підтверджують факт вчинення правочину або окремої його частини (листи, телеграми, телетайпограми, телефонограми, радіограми, засоби електронного зв’язку)
довідка про вартість майна, що є предметом правочину