визнання права власності

оспорюване або невизнане право власності (ст. 15, ст. 392 ЦК)

визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, ч. 2 ст. 20 ГК),  визнання права власності (ст. 392 ЦК)

факт володіння майном позивачем;  факт набуття права власності на майно позивачем;  факт оспорення або не визнання відповідачем права власності; факт втрати позивачем документу, який засвідчує його право власності.

Позов про... далі

факт володіння майном позивачем;  факт набуття права власності на майно позивачем;  факт оспорення або не визнання відповідачем права власності; факт втрати позивачем документу, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у договірних відносинах.

наявність спірного майна

підстави набуття права власності

обставини, що свідчать про володіння позивачем спірним майном

відповідач оспорює або не визнає права власності

втрати документу, який засвідчує його право власності

1) правовстановлюючі документи (договір купівлі-продажу, поставки; касовий чек, рахунки, видаткові накладні, розписка, гарантійний талон, документи про придбання іншого майна в кредит; реєстраційне посвідчення, паспорти та ін.)

2) докази, що підтверджують оспорення або не визнання права власності